Запорозькі козаки


У деяких рестораціях Запоріжжя та на острові Хортиця можна побачити офіціантів у шароварах з «оселедцями»… Не знаю, як кого, а мене це обурює. Ну, скажіть, будь ласка, коли і за яких це часів запорозькі козаки прислужували? Так, на Січі були шинкарі, традиційно – жиди. А на стіл подавали жінки. Але ж не козаки – не воїни. Звідки таке самоприниження?

Звісно, Москва діяла і продовжує діяти у своїх інтересах. А в її інтереси, зокрема, запорозьке козацтво аж ніяк не вписується. Починаючи від Петра Першого, далі – аж занадто активно Єкатєріна Друга, зрештою – совіти перекручували історію, поширювали брехню, навіть Біблію переписували… Фактично, це ідеологічна війна. І треба віддати належне, Москва в цьому – неперевершена. Перемогла, тепер утримує завойовані позиції. Ось, приміром, майже свіженьке, коли блазень місцевого театру в шароварах вручав булаву двічі несудимому проФФесорові… І це була не вистава, не шоу, а посвята в гетьмани на Хортиці, яку засвідчили поважні офіційні особи, духовенство, громадськість та преса. У будь-якому випадку, так писали ЗМІ, чи я чогось не зрозумів.
Або, ось ще. Товариш по роботі, чоловік нібито ж вчений, свій, аж репаний, полтавська галушка – постійно мені намагається довести, що козаки – пияки, розбійники, обідранці, курили коноплю, відьмаки-характерники, безбожники, ґвалтівники тощо.
Якби це було насправді так, свого часу Козацька республіка не здобула б поваги серед сусідніх країн Європи і Сходу. Зрештою, не було б й Київської Руси.
Якби насправді запорозькі козаки були бандюгами, Україна вела б загарбницькі війни, окупувала б Москву, а не навпаки…
У Москви своя політика, і це її право. Звинувачувати Москву немає сенсу. Як на мене, перш за все, треба позбутися власного комплексу меншовартості. Крім того, добре знати історію свого народу.
Як кажуть, від великого до смішного – один крок. Ми цей крок уже зробили – двадцять років, як намагаємося відродити козацтво в Україні, а в результаті, елементарне блюзнірство – шароварщина. Посміялися, то й годі. Певно, уже настав час зробити наступний крок…


На верхньому фото – Кінний театр, що на Хортиці, а на другому – це вже справжні запорозькі козаки. Сфотографував, з їхнього дозволу, три роки тому на Різдво у Кафедральному Св.Троїцькому соборі УПЦ Київського патріархату, що у Запоріжжі.
Тоді після святкової служби була посвята у козаки.
Цікаво, коли козаки зайшли до церкви, жіночки зараз же всі оживилися, навіть допотопні бабусі стали чепуритися.
Поряд зі мною стояло дві літні колежанки:
– Ой, дивися, козаки, – аж зойкнула одна.
– Так вони ж ненастоящі, – відказує інша.
Бач, жіноцтво України поки що лише мріє про справжніх козаків…

Коментарі