У Каневі від тутешніх старожилів можна почути різні історії щодо Чернечої гори, зокрема, й про жінку в чорному, яка після переховання Шевченка поселилася там і майже щодня ходила на Тарасову могилу, а коли померла, її поховали неподалік…
Хто ця жінка в чорному?
Ликера. Називають її. А втім, хтозна…
Шевченко сватався до Каті Піунової. Згодом мав намір засватати Хариту та вона «завела романси з писарем», за якого й заміж вийшла. Через деякий час мав серйозний намір одружитися з Ликерою Полусмаковою…
Кріпачка Ликера служила у Карташевських. На пропозицію побратися відповіла, мовляв, якщо пан (М.Я.Макаров) дозволить, то згодна. Це приголомшило його друзів. Вони намагалися відмовити і відразу ж сказали йому прямо в очі, що Ликера «ходила нечесана й невмита, була брехлива, ласа на гроші й не шанувала своєї дівочої слави» – безперестану віддавалася лакеям і солдатам. Але це Шевченка не зупинило. З Петербурга він передає їй подарунок: хрестик і буквар. Ликера з‘ясувала, що хрестик не золотий, викидає його. На побачення Шевченко прибуває з букетиком польових квітів. Ликера букетик кидає під паркан. Висміює свого залицяльника між люди: «Він і старий, і скупий… Така неохота йти! Ні, піду на злість дівчатам Карташевським, щоб вони збісилися!»
Перепони друзів не стали на заваді перевезти Ликеру до Петербургу, накупити їй дорогих речей: взуття, сукні і прикраси, винайти квартиру, і навіть найняти вчителя. Саме з цим вчителем Шевченко й застав «на гарячому» свою Ликеру, а вона йому: «Хіба я за тебе такого старого пішла, коли б не подарунки, та не те, щоб панією бути…»
Трохи згодом на записку Шевченка Ликера відповіла брутально і лайливими словами, якщо їх викинути, залишиться таке: «Послуша тара твоеимй записками издесъ неихто не нужаеца»…
Від першого знайомства з Ликерою й до записки минуло 45 днів (27.08 – 10.09)… І це був 1860-й рік, вересень. У грудні Шевченкові стало зле. Він мусив засісти у своїй майстерні…
У суботу, 25 лютого (9 березня) Шевченка вітали з днем народження. Він почувався дуже погано. Наступного дня він прокинувся о п‘ятій ранку і попросив чаю з молоком, а випивши, пішов сходами до майстерні. Зійшовши зі сходів, охнув і впав…
Шевченко мріяв мати собі за дружину таку ж, як й він – яка зазнала кріпацької неволі. Тому й сватав кріпачок, хоч до нього не були байдужі й панянки. Ликері першими подарував хрестик і буквар, бо сподівався вирвати її з кріпацького ярма, найняв вчителя, щоб вивчити, порушував питання про купівлю хати над Дніпром…
Поставлю хату і кімнату,
Садок-райочок насаджу.
Посиджу я і походжу
В своїй маленькій благодаті
Та в одині-самотині
В садочку буду спочивати.
Присняться діточки мені,
Веселая присниться мати,
Давнє-колишній та ясний
Присниться сон мені! …І ти!
Ні, я не буду спочивати,
Бо й ти приснишся. І в малий
Райочок мій спідтиха-тиха
Підкрадешся, наробиш лиха…
Запалиш рай мій самотний.
Ось, певно, Ликера й підкралася до Чернечої гори після того, як наробила лиха…
Немає коментарів:
Дописати коментар