"Мирні дослідники", зрада та вбивства

Другий рік, з часів Майдану й дотепер, ніяк не можу збагнути… Зрозуміти. В мою голову таке аж ніяк не вкладається…
Ось, так звані русскіє, які раніше тусувалися тут, у мене на блозі, сипали компліментами щодо світлин з Хортиці тощо, а також по роботі, а це здебільшого науковці, серед яких провідні і поважні вчені з Москви та інших міст, – понад рік тому якось всі раптом затихли. Одні ігнорували, не відповідали на листи, інші, якщо й писали, то вдавали, мовляв, нічого не сталося. Декому з них намагався листовно пояснити, що під орудою Путіна русскіє солдати окупували Крим, вдерлися й загарбали частину України на сході, де вбивають людей, мордують полонених, руйнують населені пункти та підприємства, поливають артилерією та з танків землю, випробовують новітню зброю… Вчора свого листа науковцям Краснодарського краю навіть проілюстрував світлиною з осколком Граду і пояснював, що ця гостра залізячка, коли летить, розпечена, і якщо трапляє у людину, в’юном розриває все на шмаття і вижити ніяких шансів…
А сьогодні – наголошую, вперше за ці два роки – отримав відповідь.

Хортиця. Дивина та й годі... А льон цвіте синьо-синьо…

Це диво – Дивину густоквіткову (Verbascum thapsiforme Schrad) – можна побачити лише рано вранці, коли сходить Сонце. А уже ближче до одинадцятої години – ніби нічого й не було. Цього року Сонце не палить, а шкварить. Давно такого пекучого червня не було.
Я встиг побачити – як в перших променях Сонця яри виграють жовтогарячім цвітом. Вражає!

День журналіста... і "поляна" під паровозом

Паровоз за парканом з колючим дротом… Якийсь пам’ятник першому чи щось таке паровозу.
Дріт – вражає. Не знаю, як тепер, але ще зовсім недавно тут, на запорізькій дитячій залізниці, діяла піонерська організація… Так ось, я ж, як з неба впав. У Києві вважають, що я – запорізький, а у Запоріжжі, що київський, бо мій офіс у столиці. Тобто, виходить, нічийний. Як кажуть, не ждали, а я приперся – ходив сьогодні на святкування Дня журналіста.

Хортиця. Чимчикуємо в літо

Суботня забавка розлученого і самотнього

Пиріжків напік, зупу зварив…
Пиріжки з сиром. А зупа – картопляна, з вермішеллю, заправлена смаженою цибулькою. А ще зверху потрусив чорний мелений перчик і налляв сметани. Смакота, не зупа, а поезія!
Ну, й на десерт – кавуня.

Остап Вишня. Країна Чукрен. Радіовистава

Шипшина... Світло і Сонце, і ніякої логіки

Із сьогоднішньої проповіді – тезами.
Третя неділя по Великодню – сліпородженого… (Євангелія від Йоана 9:1-38). Від народження сліпому чоловікові Ісус подарував світло. Причому, дуже просто. Плюнув у пилюку, розмішав глей і тією багнюкою змастив очі. Потім сказав: «Піди до Силоаму, вмийся». І чоловік прозрів…
Що таке світло?
Бог на другий день створив світло і лише на четвертий – Сонце (Буття 1-31).
Сонце – термоядерний реактор. Контрольований. У свою чергу, атомна електростанція – неконтрольований, тому приклад – катастрофа на Чорнобильській АЕС…
Що так темрява? Це відсутність світла. Тобто, можна дивитися і не бачити – буде світити Сонце, а якщо в оці людини темрява, світло через нього не проб’ється…
«І поки я у світі – я світло світу», – каже Ісус сліпонародженому чоловікові.
…Коли йшов з церкви, побачив шипшину, що на світлині. Криваво-червона.
Вона росте за парканом. Колись це були троянди. Певно господарю бракувало часу підрізати і вони перетворилися у кущі шипшини – вищі за паркан.
…На Майдані також, як і зараз, різні кулевлоби стримували, мовляв, стрибайте, але на Банкову зась. Якби не Парасюк, стрибали б й досі. Якщо зараз не підрізати, буде криваво-червона шипшина – не троянди, зате вільна… у світлі.