Артефакт. Ще один чорний камінь з петрогліфом

Про Чорні камені, що на Хортиці, розповідав (можна подивитися за тегом «чорні камені»). У музеї їх сім.
А цей – не з Хортиці. Зі степу, кілометрів 200 від Хортиці.

Артефакт. Сокира кам'яної доби

Цю сокиру чоловік знайшов у себе на городі і має намір віддати до місцевого музею (поки що не буду називати його імені і місцевість).

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Тачаночка, тавричаночка

Дуже добре, що маємо пам’ятник Махновській тачанці. Встановлено його біля краєзнавчого музею, що у Гуляйполі.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Майбутнє Гуляйпілля

Гей, ти, батьку мій, степ широкий,
Поговоримо ще з тобою…
Молоді мої буйні роки
Та пішли за водою…
Ой ви звізди, ви звізди падучі,
Вже мені дорога не мила,
Бо мені молодому на кучері
Опадає пороша біла.
Ой ви ночі темні, безокі!
І мені не видно, куди йду.
З юних літ завжди одинокий, –
Ось таким пропаду.
Де ж ви, де брати мої милі?
Сліз гірких ніхто нам не витер…
Я стою, як дуб на могилі,
А навкруги лиш хмари та вітер…
Гей, ти, батьку мій, степ широкий,
Поговоримо ще з тобою…
Молоді мої буйні роки
Та пішли за водою…

75

Мама розплакалася, коли у церкві для неї – для пані Віри – заспівали Многія літа… Інші бабусі також пустили сльозу. Чув, як одна з літніх жіночок, з мокрими очима, підійшла до мами, обняла і сказала: «Нічого, ми ще поживемо…»
Планував сфотографувати, коли будуть віншувати, не зміг…
На фото: айстра, що у садочку біля церкви. Сьогоднішня.

Хортиця. Сідає Сонце... І чому я не скакаю?

Стрівся мені коник. Молоденький. Вискочив з-за дерев і, побачивши мене, став, як вкопаний. Уважно розглядав, що за звір у скельцях та кашкеті. Мабуть, все ж таки, прийняв за свого, бо підійшов та мордою тицьнув мене в обличчя. А очима ніби говорив: «Давай, поскакали разом! Там, у степу, так класно!» І рвонув… Й тут же різко загальмував, озирнувся і кинув мені на прощання: «Дивний ти, чоловіче!»
Так, скакати я не здатний, хоча все життя про це тільки й мрію. А ще б було добре і скакати, і літати…
Сьогодні я ходив до баб… До кам’яних баб на вечірку.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гапка

У Гуляйполі вчительку Агафію Андріївну Кузьменко називали просто – Гапка, або Гашка.

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... "Червоними і чорними нитками..."

Ці кілька моїх дописів до 125 річчя Батька Махна – винятково, наголошую, моє бачення, і тільки. Я не історик і не краєзнавець…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Гуляй, Гуляйполе, гуляй!

Батька Махна відсвяткували традиційною «Вольницею» в Гуляйполі.

Булат

Поки ми розмовляли, я уважно вдивлявся в риси обличчя Валерія і намагався собі уявити його прапрадіда. Мені хотілося хоч на якусь мить перенестися у часі й побачити того козака, який водив Тараса Шевченка на Хортицю…

Сива Могила... Ось, де справжній степ

Їздив по роботі у Григорівку, що у Пологівському районі Запорізької області. Тамтешній керівник, директор агрофірми Олексій Федорович Чех, запитав у мене:
– А ти був на Сивій Могилі?
– Ні, – чесно признавсь.
– Ой, чоловіче, тоді ти не знаєш, що таке степ!
І повів мене на Сиву Могилу…

До 125-річчя: Нестор Іванович Махно... Музуйний

Махна не відразу пустили у музей.

Ось й осінь... зайці з ніг збивають

Нарешті вибрався на Хортицю. Більше місяця не був…
Тут так тихо… І хмарно.
А чебрець після дощів і приморозків – міцний та пахучий. Від ароматів різнотрав’я аж у голові паморочиться…