Хмарно

Настільки хмарно, що аж темно. Коли збирався на Хортицю, був готовий промокнути під дощем. Взяв з собою целофановий мішечок для фоніка і мобілки, і все. А воно й не бризнуло.

Маки, ромашки і чебрець

Цьогорічні маки проґавив. За тою роботою пропустив найважливіше.
Застав лише зелені коробочки і кроваво-червоні пелюстки, розкидані вітром…
Дуже хотів побачити хоч один хортицький мак.
Ходив, шукав і віднайшов – на скелі…

Первомай і ящірка з дірочкою

До речі, коли їхав на Хортицю, бачив запорізький парад пабєди…

Вранці... Плавні

Таку красу на Хортиці можна побачити лише вранці – коли сходить Сонце.
А уже десь після одинадцятої – ні квітів, нічого – як і не було. Поки палить Сонце, Хортиця відпочиває, а вечорі розквітає знову.

Веснянки... І прутень поміряли

На веснянки запізнився, тому почимчикував на Чорну скелю. Дивлюся хлопчина намагається спуститься до Зміїної печери. Застеріг про небезпеку, тим більше у його тапачках…
– Це не тапачки, а кросівки, – виправляє.
– Яка різниця, але в таких тапачках до Зміїної печери лізти не варто.
Сергій – старшокласник з школи №12, розумний чоловік. Цікавиться історією, філософією, вивчає Хортицю. Тож, нам було про що поговорити.

Півники, сон-трава, дуб молоденький... Змій і посмішка ящірки

Без слів, лише фото...

Мама пече паски

Точніше, замішує тісто, як і належить лікарці вищої категорії – все чітко по писаному, по книжному. При цьому, обов’язково згадує рецепти і вимоги свекрухи, баби Саші. Але робить по-своєму. Ось така у нас традиція.