Заходьте, серденько, на каву!

Щойно заварив… Ніч… То й що? Скажіть, як присунути додому і не випити каву? Кава не тільки для мене, але й, певно, для багатьох стала ледь не основним продуктом. Важко сказати, що головніше: хліб, бараболя чи кава…
Ще рік тому пив каву з котом. Кіт прожив 19 років. Як я не пильнував, він все ж таки умудрявся так крутитися біля мене, щоб вмочити свій хвіст у каву. Потім сидів муркотів і злизував з хвоста кавовий трофей…
Втім, мова не про кота, а про кавовий трофей, причому, в європейських масштабах…

Ліс тут більше не росте

«І на Хортиці, і скрізь був, і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися…» (з листа наказному отаману чорноморських козаків Якову Кухаренку, датованого 26 листопада 1844 року).
Шевченко побував на Хортиці влітку (серпень?) 1843 року…
Я теж …і на Хортиці був, і скрізь був, і все плакав…

Доля

Ще нам, браття українці, усміхнеться доля…
Свого часу, професор Могилянки, доктор історичних наук Микола Олександрович Чмихов (1953-1994) розділив хронологію української історії на 532-річні періоди:
419 – 951 роки – Антський союз
(«анти» з грецької – «богатирі», теж саме, що давньоруською – «поляни»)
951 – 1483 роки – Київська Русь
1483 – 2015 роки – Козацька держава
Тож, черговий 532-річний період добігає кінця.
…скасовано Запорозьку Січ, знищено казацтво, немає Гетьмана…
Україна нині перебуває в ослабленому, замученому, виснаженому стані
і саме зараз народжується український етнос нової епохи.
Яким він буде – цей новий етнос?