Вночі було чути вибухи – близько другої ночі. Це за кілька десятків кілометрів від нас. Російські окупанти розбомбили ракетами лікарню… Кацапи влучили у пологове відділення. Загинуло дводенне немовля. З-під завалів врятували матір, а також двох лікарів…
Вціліло вікно – на першому поверсі, праворуч від
входу. Це вікно маминого кабінету. Моя мама тут працювала після медінституту –
її відправили на боротьбу з коростою. Був спалах… За фахом гінеколог, а
довелося розпочати лікарську практику з вавок на шкірі. Мама казала, що це їй
кара Божа, бо двері кафедри дерматології відчиняла ногами… Гидувала. І ось, на -
маєш… Люди називали маму шкіряною лікаркою.
Для мене те вікно добре знайоме. У кабінет до мами
зайти було неможливо – дуже багато людей було під дверима. Тож, я залазив через вікно… Мені тоді було шість років. Щоб не шокувати пацієнтів, поки їх
оглядали, мене затуляли шторкою у куточку – я там малював, і… також "вивчав
дерматологію". Малював вавки. Навіть одного разу, коли мама оглядала дядю,
із-за шторки дав про себе знати: "У нього сифіліс". Дядя застидався і
прикрив свою цюцюрку…
Немає коментарів:
Дописати коментар