Близько +40 у затінку… Спека. Мені подобається.
В цьому році після дощового червня травою
позаростали майже всі стежки… Познаходив.
Власне, обійшов двокілометрову смужку понад Старим
Дніпром – від Широкого яру до Висячого болота. Цю частину острова називають
Стародавнім степом, і тут дещо ще вціліло від степу… А дорогою вчився
фотографувати – опановую здеркалку – з двох сотень відзнятих світлин лишились тільки
ці, шість. Щось фотік не хоче мене слухатись…
Зате собаки облюбували… Сидів у траві, і намагався
видавити з фотіка квіточку… Він ніяк не хотів "брати" фіолетові
кольори. Але ж я впертий… і раптом, я й гавкнути не встиг, як мені облизали
руки і обличчя. Собацюра – зазирає мені в очі, і від задоволення мотиляє
хвостом, мовляв, зробила добре діло – оціни!
Трохи поговорили-побалакали з собачкою. Кажу їй: у
мене нічого їстівного нема. А вона ще дужче розгойдує хвостом – типу, приємно
поговорити з добрим чоловіком, а з пошани можу облизати ще раз…
За розмовою не відразу побачив, що поряд в яру ще
десь з десяток її колег – і також готових висловити мені свої щирі почуття…
Подякував собачому товариству, і посунув далі… А собачки
залишились у прохолодному яру.
1 коментар:
Чудові фото. І кольори- такі випечені, соковиті
Дописати коментар