Хортиця. Спека

 

Близько +40 у затінку… Спека. Мені подобається.

В цьому році після дощового червня травою позаростали майже всі стежки… Познаходив.

Власне, обійшов двокілометрову смужку понад Старим Дніпром – від Широкого яру до Висячого болота. Цю частину острова називають Стародавнім степом, і тут дещо ще вціліло від степу… А дорогою вчився фотографувати – опановую здеркалку – з двох сотень відзнятих світлин лишились тільки ці, шість. Щось фотік не хоче мене слухатись…

Зате собаки облюбували… Сидів у траві, і намагався видавити з фотіка квіточку… Він ніяк не хотів "брати" фіолетові кольори. Але ж я впертий… і раптом, я й гавкнути не встиг, як мені облизали руки і обличчя. Собацюра – зазирає мені в очі, і від задоволення мотиляє хвостом, мовляв, зробила добре діло – оціни!

Трохи поговорили-побалакали з собачкою. Кажу їй: у мене нічого їстівного нема. А вона ще дужче розгойдує хвостом – типу, приємно поговорити з добрим чоловіком, а з пошани можу облизати ще раз…

За розмовою не відразу побачив, що поряд в яру ще десь з десяток її колег – і також готових висловити мені свої щирі почуття…

Подякував собачому товариству, і посунув далі… А собачки залишились у прохолодному яру.