На в’їзді до Преображенівського мосту десь на відрізку в сто метрів уже другий місяць гроші з коронавірусного фонду вкатують в асфальт.
Місяць не був на Хортиці, думав, що закінчили роботи… Там під їхній ремонт потрапила велодоріжка, об’їжджати не зручно – перед самим мостом, на мостову велодоріжку, треба перелазити через височенький бордюр, ще й перетягувати велосипед…
Зате хлопці, що там працюють, на мою українську зробили мені комплема: «У вас такий гарний велосипід»… Ги!
Хортиця неперевершено прекрасна. Шкода, що не встиг об’їхати все, що планував. Треба було вертатися засвітла. Зараз швидко темніє, а я сліпий – в темряві долати велосипедом швидкісну трасу (десь 10 км) по Набережній (найкоротший шлях від дому до Хортиці) – вельми проблематично… дорога зовсім не пристосована для велосипедистів. А ще неймовірний гул машин, скажений рух…
Єдина радість – мої світлини опублікував портал Depo Запоріжжя: «Із квітами, плодами,під пильним наглядом баб: Як Хортиця прощається з бабиним літом»
Немає коментарів:
Дописати коментар