Хортиця... Ранок з хмаринками

Зазвичай, ранок буває з кавою, а сьогодні він у мене – з хмаринками.

Коли приїхав на Хортицю і вийшов з автобуса, мене зустрів Петрів батіг. Вже цвіте. Голубіє своїми квіточками обіч дороги.
Петрів батіг цвіте там, де люди. А мені хотілось якомога швидше втекти від всіх…
Втік – у високі трави і квіткове різнобарв’я під розмальованим хмаринками небом.
Найдивовижніше – дві косулі… На скелі, над дзеркальним Дніпром, сидів і слухав зведений хор ранкового переспіву птахів і жаб. Аж чую – коровкою запахло. Озираюсь, позад мене дві косулі. Майже поряд. Й такі гарнюні. З ніжними ріжками. Як з казки. Я встиг роздивитись їх, а вони мене, й вони гайнули далі…
Петрів батіг і косуль не фоткав. Петрів батіг – тому що передчасний. А косуль – емоції зашкалювали, про фотік згадав, коли вони зникли за обрієм…
Тож, на світлинах лише ранок з хмаринками.