Козацькі ліки від застуди

Козаки – люди загартовані. Цілорічно переважну частину доби проводили на свіжому повітрі, здебільшого верхи на конях. Від ранньої весни та до пізньої осені спали на дворі. Тож, практично не простуджувались. А якщо у холодну пору року хто й підхоплював нежить, то такого характерники за добу ставили на ноги.
У степу, польових умовах походу, лікування мало бути терміновим та професійним. Застосовували, в основному, трав’яні настоянки, власне те, що було під рукою. Влітку – свіжу траву, взимку – суху. А ось, заварювали на освяченій, Йорданській воді. Тримали її у срібному, або мідному посуді. Якщо такої не було, використовували ковальську. Це та вода, в яку ковалі для охолоджування занурювали шаблю, коли її кують. Або – вода, у яку занурювали шаблю після заточки. Нерідко заварювали трави на відварі з вовчого м’яса.

Полин

Щіпка подробленого полину заварювалась у горнятку, як чай. Настоювали близько півгодини. Проціджували. Давали хворому пити по півсклянки тричі на день.
А ще у люльку до тютюну додавали полин, а також потроху материнки, ковили, терену, що під час поління діяло як протизапальний, заспокійливий засіб. Хоча козаки палили далеко не всі. Люлька була помічною лише для заядлих курців.

Чорна редька

Видавлювали з тертої редьки сік, змішували з медом… Це, нашвидкуруч. А якщо був час, видовбували середину редьки. Виходив, ніби "кухлик", на дно клали ложку меду. За півдоби-добу цей "кухлик" заповнювався соком, який потроху давали хворому. Таким же соком з "кухлика" чорної редьки лікували ревматизм, розтираючи солодкою рідиною поясницю.

Овес

Використовували не тільки зерна, а й солому. Вівсяну крупу намочували на ніч, вранці зливали настій і варили його – виходив кисіль. А зварену крупу їли, як кашу. З медом і кисіль, і каша дуже помічні.
З соломи – оберемок на казан води, певний час кип’ятили. Хворому давали цей узвар також з медом.

Осика

Бруньки осики – 90 г – варили у семи склянках води, доки не залишалося три склянки відвару. Проціджували, додавали ложку меду і давали пити тричі на добу при легеневих хворобах.

Вовчий кожух

При застудах козаки на ніч обмотувалися вовчою шкурою, а вранці вставали вже здоровими. Крім того, регулярно їли вовчатину, особливо взимку, бо вважали така страва надає сил втомленому тілу, а також зберігає гострий слух та зір. Свіже вовче м’ясо прикладали до ран, щоб зажило, "як на собаці".

***
"Зрозуміло, лікування у польових умовах простудженого – це мистецтво. Тут треба віддати належне козакам-знахарям. Наскільки мені відомо, запорожці хворих намагалися пристроїти у монастирі. Якщо ж такої можливості не було, то названі тут рецепти, як на мене, мають певний сенс. Зокрема, полин завжди застосовувався у дуже багатьох випадках, як болетамувальний, заспокійливий, знеражуючий та протизапальний засіб. А ось, редька – це чи не найкраща зі всіх ліків, що дають хворим, коли морозить, крутить м’язи, душить кашель тощо. Редька, а також, до речі, потертий хрін, застосовують, як гірчичники – це чудовий відтяжний засіб. У вівса зерно і солома мають корисне лікувальне значення, бо вони мають у собі потогінну, вітрогону, сечогінну, жарознижувальну та протиспазматичну дію. Вовчий кожух – зігріває, що сприяє якнайшвидшому виведенню з потом шкідливих речовин. Всі ці інгредієнти, власне, присутні й в сучасному гомеопатичному лікуванні. Що ж до ковальської води, то - це розчини, у які потрапляють оксиди заліза в активній формі. Те, що конче небохідно страждаючим хворобами крові, опроміненням, виснаженням. Те залізо, яке ми, лікарі, звемо редукованим", - стверджує запорізька лікарка-гомеопат Віра Барська.
На Depo.ua ТОП-5 козацьких ліків від застуди