На Савутиній скелі все вкрито безсмертниками, аж повітря від квітів бузкове…
Це там, де була печера козака Савути...
Про печеру та козака переповідає Яків Новицький.
Скелю зруйнували, коли споруджували Дніпрогес…
Савута тут, у балці Молодняга, що обіч скелі, випасав коней, а також виховував хлопців, вчив їх козацькій мудрості.
Савута – козак-характерник, міг перевтілюватися... За Новицьким, запорожці бачили, як у нього очі світилися, як у запорозького змія…
Як на мене, тепер на понівеченій скелі безсмертники так буйно цвітуть на честь Савути – в пам’ять про нього. Якщо він справді був характерником, то це його квіти…
Якщо пощастить, тут з духом Савути навіть можна поспілкуватися...
Він добрий порадник. Мені пощастило... Поспілкувалися...
Так що, я тепер знаю, що буде далі…
Немає коментарів:
Дописати коментар