Сто тисяч загинуло під час знищення Дніпрогесу за секретним наказом Сталіна

Днями говорив з Юрою Віліновим, запорізьким краєзнавцем, якого тут постійно цитую, і признався, що за кожним разом, коли буваю на греблі Дніпрогесу, мрію про одне – якби на мить її прибрати і побачити пороги. Ну, якщо не всі, то хоч Ненаситця – Діда.

Юра каже, що уже все, більше їх ніхто ніколи не побачить. І розповів про свого знайомого, який минулого року в аквалангу також хотів побачити Ненаситця, спустився під воду, а там мул. Порога не знайшов.
– Як?! Ненаситець! Там же підводні течії, і такі сильні, що шестиметровий водоспад навіть у люті морози не замерзав. І замулений?!
Зважаючи на нинішній стан Дніпра, замулений через численні греблі, можна було б говорити про геноцид українського народу. Мовляв, совіти, щоб знищити українську націю, не тільки морили голодом, а й створювали екологічно небезпечні умови – зокрема, щоб позбавити прісної води, перетнули Дніпро греблями. Але це не геноцид. Приміром, Волга перегороджена так само, як і Дніпро, греблями. А плодовиті чорноземи, як і у нас, забудовані промисловими підприємствами…
З’ясувалося, що совіти, коли будували свій комунізм, Дніпро та Волгу перегородили греблями не тільки для електрифікації. Перш за все, щоб захистити свій комунізм. А стратегічні розрахунки такі. Планувалося підривати греблі у випадку, якщо на першу країну комунізму нападуть капіталісти. По-перше, хвилі води змиють певну частину ворогів. А по-друге, ті, що залишаться, не зможуть відступити через мул. По-третє, заблокованих мулом ворогів комунізму переб’ють червоноармійці…
Геніально!
І найжахливіше, що цей план був здійснений, і не раз.
18 серпня 1941 року, щоб призупинити наступ гітлерівців, за наказом Сталіна була підірвана гребля Дніпрогесу. Спеціально для цього з Москви до Запоріжжя прилетів Борис Епов – той самий, який у 1931 році підірвав храм Христа Спасителя в Москві. Він же привіз із собою і 20 тон тротилу. А напередодні у 147-й полк НКВД, який охороняв Дніпрогес, прийшла шифровка за підписом Сталіна, де він наказував, «у випадку крайньої необхідності зруйнувати Дніпрогес» – тіло самої греблі, всі мости і шлюз. До речі, кількома днями раніше совіти вивели з ладу саму ГЕС, але то уже інша історія.

Епов трохи не розрахував. В результаті підриву тіла греблі, утворилася не 35-метрова, як планувалося, а 165-метрова пробоїна. Храм Христа Спасителя він підірвав «акуратно», довкола ніхто не постраждав. А тут схибив. За що й був арештований. Проте, Сталін обурився, коли дізнався, що Епов під арештом, і підривника відразу ж відпустили. Епов, перед відльотом до Москви, в бінокль розглядав Дніпрогес. Мабуть, був задоволений своєю роботою… Тут же совіцька пропаганда стала трубити, що Дніпрогес підірвали гітлерівці. Епов був секретним підривником, операція проводилася потайки, про неї не знало навіть командування фронтом. Тож брехня спрацювала. Й донині ця трагедія всіляко замовчується. Наприклад, на Дніпрогесі екскурсоводи й тепер продовжують розповідати, що греблю підірвали саме гітлерівці та подвиг червоноармійця, який ліг на бікфордів шнур чи щось таке, та показують 19-й бичок греблі з вибоїнами від куль…
Про те, що сталося у Запоріжжі 18 серпня 1941 року, знав давно. Років з двадцять тому, коли не стало СРСР, та було «дозволено говорити», з маминої роботи головний бухгалтер Зоя Яківна Сараєва пошепки розповіла. За її словами, хвиля вперемішку несла людей і коней, брички… А потім ще довго Дніпро був червоний від крові.
Епов, за наказом Сталіна, мусив так підірвати Дніпрогес, щоб хвилею змило гітлерівців, які в той час уже захопили Хортицю, і не дати їм перейти на лівий берег.
Втім, потужна Дніпрова хвиля практично змила лівобережжя Запоріжжя і докотилася аж до Нікополя, нічого не залишивши на своєму шляху. За підрахунками дослідників Запорізької і Дніпропетровської областей, враз загинуло понад сто тисяч людей, з них двадцять тисяч червоноармійців. Крім того, значна частина червоноармійської піхоти і кавалерійський корпус потрапили в полон гітлерівців…