Подорож у минуле

У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї (і мені не соромно!) не був з…

Ще в шкільні роки ходили класом на екскурсії, коли музей розташовувся на проспекті. Потім музей перенесли до будинку колишнього обкому партії – навмисно, щоб відкрити там експозицію перебування у Запоріжжі Брєжнєва, навіть почали створювати його робочий кабінет… А генсєк помер. Музей довго ремонтувався. А відкрився, у мене не було часу та й бажання. І ось відважився. З порогу вимагав показати мені скіфів.
“Ромео і Джульєтту” не знайшов. А були в старому музеї. Це пара скіфів – юнак і дівчина, яких викопали, коли совіти руйнували скіфський курган – найвищий, тепер там стоїть телевежа.
Всі інші експонати – такі ж, як і колись. Ходив, дивись і… подумки подорожував у часі.
Скіфи…
Скути. Скуті однією кров’ю, брати по крові…
Я не історик і не краєзнавець. Просто… Земля, де народився і виріс, живу, колись була в центрі Скіфії – Країна Царських скіфів. Давні греки її називали – Країна Гілея. Країна настільки прекрасна, що за їхньою уявою, тут могли мешкати тільки боги-люди: німфи, харити, силени, сатири… Це острів Хортиця і Великий Луг. На жаль, від тої Хортиці уже нічого не лишилося, і Великий Луг майже повністю затоплений штучним Каховським водосховищем. А те, що вціліло, забудоване-переоране – спочатку вояками Московії, які окупували цей край, щоб мати вихід до Чорнго моря, а потім – совітами з їхньою колективізацією-електрофікацією і голодоморами.
Давні греки настільки захоплювалися скіфами, що їхні образи переносили на свої статуї богів. Зокрема, фахівці вважають, що мармуровий бог Арес (можна погуглити, щоб побачити), створювався саме зі скіфа.
Скіфи не тільки захищали свій рідний край, але й підтримували інші народи, зокрема, греків у війні з персами. Щоб помститись, перський “цар царів” Дарій Гестасп напав на Скіфію (512 р. до Р.Х.), і потерпів поразку. На честь перемоги – скіфський цар Аріан наказав всім воїнам здати по наконечнику стріл, з яких була вилита чаша (майже 20-літрова, розміром з п’ятиповерховий будинок)… Потім такі символічні чаши перемоги виливалися в скіфських областях. Декілька з них зберігаються в музеях, зокрема, й в Запорізькому…
Ці чаші священні. За традицією, скіфи браталися кров’ю. За Геродотом (“Історія”, 4-а книга, 70), коли скіфи складали угоди з клятвами, то наливали у великий глиняний глек вина і змішували його з кров‘ю із стегон обох, що складали угоду.
Потім занурювали у глек меч, стрілу, сокиру і дротик, і промовляли молитви, і нарешті пили з глека. Брати по крові не лишали в біді свої сім‘ї, скажімо, коли на Скіфію з війною пішли перси з «царем царів» Дарієм, вони всі сої родини пересилили на північ. Крім того, побратими-скіфи жертвували власним життям, коли визволяли один одного з полону тощо.
Тож, як на мене, саме за цією традицією Аріан наказав вилити чашу – тим самим об’єднав (побратав) всю Скіфію…
Музейники священну чашу Аріана називають – казаном (!). А деякі, перепрошую, так звані, шараварники – “патріоти-характерники” кажуть, що в цих казанах запорозькі козаки омолоджувалися і набиралися, так треба розуміти, відьмацької сили (!).
А ось славнозвісний срібний орел, точніше, його копія. Оригинал, як пояснили музейники, нікому не показують, тільки високоповажним особом…

Орла знайшли на Вознесенівській горі (нині – площа Профспілок у центрі Запоріжжя), коли будували Дніпрогес ім.Лєніна, у 1930 році. Керував археологічною експедицією Володимир Грінченко. Було знайдено 1400 прикрас із золота, срібла, бронзи…
На грудях срібного орла гравіровано грецькими літерами “Петрон”. Ще два клейма на крилі і хвості. Але вони все ще не прочитані.
Вважають, що цей “Вознесенівський скарб” (VIII століття) декілька віків передавався з рук в руки і, можливо, орел сидів на долоні античного божества, а християнську монограму викарбували століттям пізніше. Болгари читають її, як ім’я хана Аспаруха, і навіть намагалися повернути реліквію в свою країну…

Запорізький обласний краєзнавчий музей