Розпочав день із Сонцем. Фоткав крапельки на траві. І настільки захопився, що…
Це сталося миттєво. За долі секунди. Боковим зором помітив, що в мене летить якась гилка. Дивно-зелена. Інтуїтивно рукою відбив її. Але «гилка» звилася у повітрі і вдарила мене по пузу хвостом. Потім ще встигла обхватити ногу і сповзти вниз, шурхнула в траву і зникла.
Змій. Жовтобрюх. Невеличкий – щось трохи більше метра. Чимось йому не сподобався. Може, наступив, або топтався біля його гнізда, хтозна. Певно ж, він попереджав… А так, як я не відреагував на його застереження, плигнув, мітив у моє обличчя…
Озера в плавнях – це щось надзвичайне. Цілий день, до вечора слухав і ніяк не міг наслухатися птахів. Їх тут видимо-невидимо. Я не спец по пернатим, але ці крилатики дуже красиві. І викрикують такі віртуозні соло. Найбільше вразили чорногузи. Вони просто приворожують своїми польотами…
А коли поліз фоткати латаття, зустрів черепаху. Вона нікуди не поспішала, і я також. Тож, ми подружилися. Я навіть поплакався їй в жилетку – розповів всю правду про жінок, що мене ніхто не любить і вооще… Черепаха витягнула голову з панцера і уважно мене слухала. А говорив я довго. В пікантно-плачевні моменти моєї доповіді черепаха чемно прикривала вії – співчувала…
Значна частина Дніпрових плавнів затоплена Каховським водосховищем. Під мулом цього совіцького штучного водоймища тепер уже навіки зникли могили скіфських царів, країна Гілея, як називали плавні греки, а також Скарбниця Запорозької Січі…
Дещо від Дніпрових плавнів лишилося на південній частині Хортиці. Навіть за совіцьких часів тут була заповідна зона посиленого режиму. Практично, сюди нікого не пускали і не пускають дотепер.
Туристам відкрито староруське поселення, де мешкали бродники-християни, власне, на зміну яким через кілька століть прийшло запорозьке козацтво. Як на мене, не дивно, що бродники були християнами, адже тут певний час жив апостол Андрій… До речі, Каховським водосховищем затоплена і криниця Андрія, яку він власноруч викопав, і де потім зцілювалися від всіляких хвороб тутешні мешканці…
Коротше, про плавні я можу багато чого і довго розповідати. Що ж до того, що у плавневу частину Хортиці нікого не пускають, то це щоб не порушувати її первозданний вигляд… Саме тут я сьогодні й провів майже весь день. Флорі й фауні не зашкодив. І якщо б можна було поселитися ось на цій гатці, був би самим щасливим…
Немає коментарів:
Дописати коментар