Перейти до основного вмісту

Як я у курятник проривався


Ще у листопаді отримав завдання – взяти інтерв’ю у півня.

2017-й – рік Вогняного Півня, тож, треба було знайти червоного кугута. Якраз перед тим був у Єнотовій хаті, там бачив гарного півника - з розкішним пір’ям та в штанях-кльош. Зателефонував та домовився з господарем Борисом Ігнатком про зустріч на десь другу декаду грудня.
Коли настав "зірковий час" Єнотової хати, хазяїн мені відмовив:
- У грудні - ні, лише з нового року…
Не важко здогадатись, чому ні - корпоративи з водка-піть-зємля-валяца – не для преси. Що ж, я - не злопам’ятний, але все пам’ятаю.
Довелося застосовувати "План В". На очі трапила афіша про прем’єру в цирку з 17 грудня…
Директорка цирку Тамара Зубко старанно переповідала мені сценарій вистави:
- У нас Вогняний Півень – символ року, він разом із Санта Клаусом мандрують…
- Ось й добре! Мені потрібен півень.
- У нас, на манежі, будуть верблюди, ведмеді… А півня нема… Власне, а навіщо вам півень?
- Хочу взяти у півня інтерв’ю.
- ?!!
Тривала пауза. Директорка, оговтавшись, і далі - тоном психіатра, що веде розмову з буйним хворим, повільно, щоб не завдати шкоди психіці пацієнта, говорить:
- Ви не зможете взяти інтерв’ю у півня… Півні не розмовляють…
- Що, ні в кого в цирку немає півня? Не для вистави, а для себе ніхто з акторів не тримає курочок, хай навіть карликових? Ну, скажімо, щоб яйця несли, або на супчик?
У відповідь рішуче:
- Ні!
І це у цирку!
Не в цирку – у неменше цікавому місці – мене пустили у курятник, а там аж десяток півнів… З найголовнішим з них - поспілкувались, тож, всі одкровення червоного кугута – супермайстра з топтання курочок та про чубатих запорозьких козаків, знищення кацапів – згодом, на Depo.ua.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.