Різдво… і диво


Це головна запорізька «йолка». Не ялинка, а саме «йолка», бо при владі, як були регіанали, так й лишилися – нічого не змінилося. Щоправда, на відміну від попередніх років, нинішня - не штучна, а ціле дерево – влада шикує.
Сфотографував вранці, коли йшов з храму. Місцеві газети писали, що під «йолкою» - шопка, не знайшов…

Вчора, на Святвечір, знову дивився Miracle on 34th Street, 1994 року.
Старий, 1947 року, також подобається, але новий – кольоровіше…
Мені також різдвяне диво сталося, хоч уже й не сподівався. Два місяці не платили зарплату, а тут, напередодні, переказали на карточку частинку. Тож, мав можливість поїхати до церкви, а ще заплатив аліменти та за телефон, і… дозволив собі каву.
Два місяці без кави! Такого зі мною ще не було. Й ось, нарешті маю празник!


Взагалі-то, життя прекрасне. По-іншому все сприймаєш, коли трапляєш у глибоку… скруту. Маю на увазі не гроші.
Раніше довкола мене крутилося чимало людей, всім щось було треба. А тепер я… подібний до відкинутого каменю, непридатного для будови… Ні, на роль наріжного – не претендую, з мене вже ніц не зліпиш. Хоча, на все воля Божа.

Коментарі

  1. не треба сумувати! Вище голову тримати! Зі святами і Божого благословіння на добрі справи!

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар