Перейти до основного вмісту

Хортиця. Латаття...


Рятуюся від своєї самотності – повним усамітненням. Сьогодні другий день моєї десятиденної відпустки. Не планував, так вийшло – спромігся зробити роботу наперед, і ось… воно – щастя. Ні, справді, не в грошах щастя. У мене є Хортиця.

Йду – нічого не планую. Й занесло мене аж у плавні – там зараз на озерах квітне латаття.
А там, де жовте латаття, хазяйнує онучка Апі – донька Таргітая і сестра Колоксая, тобто Скіфа…
Ніхто не знає її ім’я, кажуть русалка.
Вона вічна, невмируща, і прекрасна. Не байдужа до самотніх чоловіків – постійно робить якісь пакості, причому кроваві, у кращому випадку – топить.
У мене й року не було, щоб я від цієї красуні повернувся не окровавлений, постійно мені влаштовувала якісь містичні пригоди… А сьогодні – на диво – обійшлося без крові. Певно я уже такий старий, що навіть для русалок не представляю ніякого інтересу…
Дожився.


Візитівка Протовче – бродники-запорожці.


Половець.


Святилище III-II тисячоліття до нашої ери… А за кілька кроків від святилища мешкає онука Апі.





Посеред озера – жовті вогники, то онучка Апі подає сигнал…
Нижче – збільшена світлина.


Про Апі переповідав Геродот – «Мельпомена», IV, 59. Апі – значить «вода». А ось про її внучку ніхто не писав, точніше, не встигав написати, бо йшов під воду… Це я попереджаю – не захоплюйтеся прицільним розгляданням світлин з жовтим лататтям!











Коли повертався, на стежці мені стрівся молоденький, але здоровий змій. Відразу ж викрутився у бойову позу, готовий до нападу.
Я йому зашипів – по-зміїному. Він спантеличений – окам’янів. І ні туди, і ні сюди, як пам’ятник. Потім покірно розкрутився, випрямився, ніби вибачаючись, що не признав своїх, і зник геть.
Ось, таке. Мало того, що русалка мене ігнорує, ще й шиплю як змій…

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.

Дмитро Вишневецький ніколи не був Байдою

Наразі не відомо, хто та за яких обставин назвав Дмитра Вишневецького Байдою. А також не нема жодних історичних підтверджень тому, що Байда – це конкретна особа. Ймовірно, Байда – фольклорний образ, нашкалт Мамая.

Тмутаракань

Це ніякий не край світу, а південний плацдарм Київської Руси…
Якщо поталанить побувати на Зоровій Могилі Хортиці, там де музей просто неба Скіфський стан, і поспілкуватися із запорозьким краєзнавцем Володимиром Шовкуном, який там працює, – вітаю! Маєте чудову нагоду почути і про Тмутаракань також.
Зорова Могила – найвища точка острова. Тож, звідти видно все, навіть Тмутаракань.
Я не жартую.
Щоправда, після розмови з паном Шовкуном про Тмутаракань пройшло чимало часу. А мені ніяк з голови не йде ця його гіпотеза. Дивився в Інтернеті, в книжках, вимірював шлях на мапі. І ось зараз вагався – писати чи ні, тобто – чи готовий я це викласти. Стільки дат, подій… і плутанини.