Перейти до основного вмісту

На Хортиці верби плачуть...


Вперше дощ під вербою мені стався у Каневі, коли їздив до Тараса, про що уже тут на блозі раніше розповідав. Не пам’ятаю, ймовірно також саме 22 травня – знаменний день… Була спека. Хотів сховатися в холодок під старою вербою. А вона мене зливою…

А сьогодні на Хортиці понад берегом всі старі верби плачуть.
Але це не дощ. У Каневі я тоді плакав, а верба рясно дощила. Вона ніби мене заспокоювала, що Україна ще отямиться – «…буде син, і буде мати, І будуть люде на землі».
«І на оновленій землі Врага не буде, супостата…»
Сьогодні верби плакали. «Герої невмирають»? – Герої гинуть! Наших хлопців, як курчат б’ють – з-за спин так званого мирного населення… Якщо це «мирне населення» стало на бік загарбників, то… Чому не можна відкрити вогонь? Донецькі й луганські й без того прокляті – за злочин вони мусять відповісти.
Гинуть найкращі, і на Хортиці верби плачуть…







































Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Виноградний Спас з трьома яблучками

Як швидко промайнуло літечко-літо…
Уже й Спас.

Хортиця. Прокидається сон-трава, і ніяких аномалій

Лютий – зовсім нелютий… Майже повсюди уже квітнуть первоцвіти. Вчора побачив у Facebook світлини з пролісками і шафраном з Національного природного парку «Бузький Гард», тож рванув на Хортицю. Якщо у долині Південного Бугу цвіте, а це майже поряд, значить, має бути і у нас. Як таке пропустити?