Перейти до основного вмісту

ЄвроМайдан на площі мера, який відмовився потиснути руку Януковичу


Олександра Поляка запоріжці називали не просто мером, а народним мером.

У лютому 2003 року на похорон вийшло практично все місто. Офіційно стверджують, що Олександр Володимирович помер від інфаркту, втім запоріжці поміж собою й досі говорять, що Поляка вбили… Певно, це якийсь збіг обставин, але народного мера не стало невдовзі після того, як він відмовився потиснути руку Віктору Федоровичу Януковичу…
І ось знову лютий… Тільки не 2003, а 2014 року. І так само велелюдно. Запоріжці зібралися на площі Поляка – на свій мирний Євромайдан, бо міський адмінсуд заборонив проводити 2 лютого будь-які акції та демонстрації біля облради та біля мерії, як це було у попередні рази, мотивуючи тим, що в цей же час тут буде проходити мітинг Партії регі аналів на підтримку Януковича…
Мабуть сьогодні народний мер був зі своїми городянами… Не знаю, як хто, а у мене було таке відчуття, що Олександр Володимирович десь поряд, мерзне зі всіма нами, і ось-ось вийде до гучномовця, і скаже…
Цікаво, що б сказав Поляк на Євромайдані? Якби він був живим…



Це звернення журналістів до міліціянтів – з проханням, щоб не били мирних людей… Ну, ще й про те, що журналісти – не мішень, і не треба в них стріляти, не треба їм кийками проламувати голови…
Свій підпис я також тут поставив.



Барельєф народного мера Поляка – на будинку, що на площі Поляка…



Поки ми мітингували, автомобілі, які проїжджали мимо, сигналили на підтримку…
Чув як один таксист вихвалявся, що вночі минулої неділі, 26 січня, дехто з його колег заробив по 15 тисяч гривень – «Здавали майданутих, по тисячі за штуку». Тоді міліціянти разом з «тітушками» розганяли Євромайдан – доганяли та добивали – «зачищали» проспект та довколишні подвір’я, не щадили навіть пересічних перехожих, які трапили їм під кийки і палки. Тих мітингувальників, які намагалися втекти на таксі, водії тут же здавали міліціянтам, за що отримували гроші… Хтозна, можливо так воно було й насправді. Бог їм суддя.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.