Перейти до основного вмісту

Артефакт. Сокира кам'яної доби


Цю сокиру чоловік знайшов у себе на городі і має намір віддати до місцевого музею (поки що не буду називати його імені і місцевість).



Раніше мені ніколи не доводилося тримати у руках таку унікальну річ. У музеях бачив, але навіть не уявляв, що воно таке. По-перше, сокира настільки гостра, що нею можна різати будь-що, і не підточувати. По-друге, камінь легкий, як пір’їнка, його не відчуваєш у руці, тож ним було легко орудувати, приміром, у бою.
Певно, це неоліт – шосте-четверте тисячоліття до нашої ери, або ж пізній енеоліт – культура шнурової кераміки (яку також називають ще й культурою бойових сокир), а саме «шнуровикам» притаманні шліфовані сокири, ножі, кинджали. Це третє-друге тисячоліття до нашої ери.
Цікаво, як людина кам’яної доби змогла так добре відшліфувати камінь?
Ймовірно за допомогою води і піску – терли вручну роки два.
А чим просвердлили дірочку?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Виноградний Спас з трьома яблучками

Як швидко промайнуло літечко-літо…
Уже й Спас.

Хортиця. Прокидається сон-трава, і ніяких аномалій

Лютий – зовсім нелютий… Майже повсюди уже квітнуть первоцвіти. Вчора побачив у Facebook світлини з пролісками і шафраном з Національного природного парку «Бузький Гард», тож рванув на Хортицю. Якщо у долині Південного Бугу цвіте, а це майже поряд, значить, має бути і у нас. Як таке пропустити?