Перейти до основного вмісту

Артефакт. Сокира кам'яної доби


Цю сокиру чоловік знайшов у себе на городі і має намір віддати до місцевого музею (поки що не буду називати його імені і місцевість).



Раніше мені ніколи не доводилося тримати у руках таку унікальну річ. У музеях бачив, але навіть не уявляв, що воно таке. По-перше, сокира настільки гостра, що нею можна різати будь-що, і не підточувати. По-друге, камінь легкий, як пір’їнка, його не відчуваєш у руці, тож ним було легко орудувати, приміром, у бою.
Певно, це неоліт – шосте-четверте тисячоліття до нашої ери, або ж пізній енеоліт – культура шнурової кераміки (яку також називають ще й культурою бойових сокир), а саме «шнуровикам» притаманні шліфовані сокири, ножі, кинджали. Це третє-друге тисячоліття до нашої ери.
Цікаво, як людина кам’яної доби змогла так добре відшліфувати камінь?
Ймовірно за допомогою води і піску – терли вручну роки два.
А чим просвердлили дірочку?

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Дмитро Вишневецький ніколи не був Байдою

Наразі не відомо, хто та за яких обставин назвав Дмитра Вишневецького Байдою. А також не нема жодних історичних підтверджень тому, що Байда – це конкретна особа. Ймовірно, Байда – фольклорний образ, нашкалт Мамая.

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

На Хортиці розцвіли дикі півники

Здебільшого, фіолетові та сині. За день-два яри та схили острова вкриють білі, жовті, блакитні та рожеві.