Секс з Перлиною


Тепер розумію, чому совіцькі одеколони й духи віддавали риб’ячим душком – тривалий час парфумерною галуззю, а згодом рибною промисловістю керувала дружина Молотова Поліна Семенівна Жемчужина. До останнього дня (померла в 1970 році у Москві) вона залишалася вірною сталіністкою. Навіть, коли її випустили з ГУЛАГа (23.03.1953), перше, що вона запитала у Берії: «Как Сталин?» Дізнавшись, що його більше нема, непритомніла і шубовснулася на підлогу. Тоді у кабінеті Берія був й її чоловік В’ячеслав Михайлович…

Але я не про це, а про Запоріжжя. Поліна Семенівна Жемчужина значиться серед «славних запоріжців». Насправді вона – Перл Семенівна Карповська. Народилася у Пологах, що у Олександрівському повіті Катеринославської губернії (нині місто Пологи Запорізької обл.) в сім’ї кравця.
У травні 1917 року (перед цим з 1911 року працювала у Єкатєрінославе ( нині Дніпропетровськ) на тютюновій фабриці, касиром в аптеці) захворіла на туберкульоз і перебувала на утриманні сестри в Олександрівську (нині Запоріжжя).
З квітня 1918 року – стала підпільним політпрацівником 16-го полку 12-ї армії, завідувала клубом, а через рік, після того, як у Києві попрацювала інструктором ЦК КП(б)України з роботи серед жінок (1919 – 1920), завідувала жіночим відділенням Запорізького міськвиконкому (1920-1921). У 1921 році повернулася до Москви.
Оце, власне, і все, що її пов’язує із Запоріжжям. В Україну її совіцька влада відрядила на підпільну роботу. Тому вона й їздила туди-сюди. Для повної конспірації в Харкові (1919 рік) їй змінили прізвище та ім’я – і Перл (перлина) Карповська стала Поліною Жемчужиною. А тільки-но переселилася до Москви (1921 рік), тут же вийшла заміж за Молотова. У 1948 році передбачливо розірвала шлюб, щоб не нашкодити кар’єрі свого чоловіка – міністрові закордонних справ СССР. Сталін відправив до ГУЛАГу Молотовську Полю тому, що урвався терпець. Поля була подругою Надєжди Аллілуєвої. Після її самогубства (кінець 1939), як дружина Молотова, претендувала на роль «першої леді» СССР. Це перше. Друге. У 1945 році – відвідала Московську хоральну синагогу. Крім того, на панахиді Міхоєльса у розмові з Фефером висловила сумнів щодо офіційної версії кончини небіжчика. І третє – зустрілася з Голдою Меїр, послом Ізраїлю в СССР і говорила з нею на ідиш, нібито, про створення жидівської автономної республіки в Криму…

Ймовірно, не випадково Перл у 1921 потрапила до Москви, вийшла заміж за Молотова і, скажемо так, подобалася Берію. Перепрошую, жінка знала під кого лягати. Починаючи з часів, коли за завданням совітів вела підривну підпільну роботу в Україні, Перл небезкорисно заводила лямурні романи. Схоже, кохалася, аж гай гудів. Про це в Москві нещодавно були розсекречені архівні матеріали – одкровення Степана Климовича, записані і передані до КГБ агентами-донощиками.
Степан Климович у 1919-20 роках працював разом з Жемчужиною. Потім, за часів репресій, очолював різні обласні суди в Запоріжжі. Дослужився до СВАГ — совітської воєнної адміністрації в Германії, орудував військовим трибуналом. І ось якось розповів товаришам по п’янці про любовні походеньки дружини Молотова, що особисто з нею знайомий і зокрема, як у 1939 просив Поліну Семенівну написати на нього позитивний відгук, а та відмовилась. Тоді він нагадав їй пікантні запорізькі подробиці, коли він їй допомагав прибирати із залізничної колії частини тіла коханця, четвертованого під колесами потягу. Поліна Семенівна відповіла, що труп пам’ятає,а його ні. У будь-якому разі, гебіський донощик, один з членів трибуналу процитував Климовича: «Тогда я стал напоминать отдельные моменты совместной работы с ней и работниками областного аппарата (два или три человека), с которыми она была в близких отношениях (интимных), одного из них зарезало поездом и я вместе с Жемчужиной куски трупа этого человека убирали с полотна железной дороги. Жемчужина подтвердила, что эти моменты помнит, но меня не помнит». Підняли ці факти, коли у 1948 році арештували Поліну Семенівну. Климовичу довелося виправдовуватися і писати пояснювальну записку, що він «не наговаривал на жену одного из советских вождей».
У 1949 році Климовичу була винесена сувора догана, а Жемчужину «Особое совещание при МГБ СССР» звинуватило в тому, що «на протяжении ряда лет находилась в преступной связи с еврейскими националистами». Берія тут не міг нічим допомогти, адже Полю судили за особистим наказом Сталіна. Лаврентій Павлович лише в березні 1953 року, відразу після смерті Сталіна особистим наказом реабілітував Полю, а вже у квітні за його вказівкою їй була назначена персональна пенсія з відповідними пільгами. Зважаючи на це, можна лише здогадуватися про стосунки між Молотовською Польою і Берієм, а також про початок кар’єри Перл, доньки погологівського кравця.
До речі, її брат і сестра ще у 1918 році емігрували до британської Палестини (нині Ізраїль). Із сестрой Поля постійно листувалася до 1939 року. А брат Сем Карп з Ізраїлю переїхав до США, вхожий до кіл банкірів, зокрема Рокфеллера та Шиффа, налагоджував співпрацю Америки з СССР.
А ось внук Поліни Жемчужини В’ячеслав Ніконов – нині провідний політолог і фахівець по США, директор правління фонду «Русскій мір», депутат Государствєної думи, 4 грудня 2011 року був обраний за списком партії «Едіная Россія».

Коментарі