У Запоріжжі краєзнавці знайшли кам’яного мамонта

Ця кам’яна глиба й справді подібна до мамонта.

Але, перш ніж показати «мамонта», запорізький краєзнавець Юрій Вілінов запропонував мені подивитися на географічну позначку часів, коли вимерли мамонти, і повів під арочний міст.

Дощі, що лили минулої осені та взимку, де-не-де попровалювали землю. Зливи тут утворювали ріки. Води розмили схил узбережжя і оголили валуни. Ось, власне, до цих валунів ми й шли.

На камінні чітко видно горизонтальні контури кірки залізняка, в яку вросли мушлі.
- Контур кірки вказує на те, яким тут був рівень води за часів таїння льодовика, коли вимерли мамонти. Це десь дванадцять тисяч років тому, - каже Юрій.
По розташуванню валунів можна припустити, що за тих давніх часів рівень води тут був на шість-сім метрів вище від нинішнього.
Довести це дуже просто. Кірка легко відлущується. Якби ці валуни котилися, кірка б не вціліла. Тобто вони лежать тут непорушно неменше, ніж дванадцять тисяч років.

Далі ми з Юрієм пішли до «мамонта». Це зовсім недалеко звідси.

Біля старих побутових споруд кар’єру є парк з давнім камінням, серед яких найбільша глиба – «мамонт».

Першим звернув увагу на цей камінь Юрин товариш і колега Сергій Шишков. Разом намагалися з’ясувати походження дірок на «череві» цього «мамонта». Версія, що від куль, відразу відпала. Якби стріляли, то вся глиба була б зрешечена. Натомість тут лише декілька дірок, розташованих вздовж «черева». Крім того, кулями граніт так не пробити. Мали б бути круглі отвори від куль.
Спробували клиновидною глибою з кварцу вибити дірки на іншому каміні. Вийшли подібними до тих, що на «череві». Отже, ймовірно, що в древні часи біля цього «мамонта» відбувалися якісь культові дійства.
- Мисливська магія, - припускає Юрій.
Перед полюванням на реального звіра, мисливці за допомогою кварцової каменюки наносили удар по «мамонту». Причому, виключно по череву. За мисливською наукою, найуразливішим місцем слона, а отже й мамонта, є саме черево.

Спина «мамонта», він ніби лежить, піджавши під себе задні ноги.

Дірки від магічних мисливських ударів по «мамонту».

Археолог Вадим Іллінській не виключає, що глиби, розташовані поряд з «мамонтом», могли бути культовою спорудою. Кам’яні стели стояли по колу, а симетрично «мамонту» - сейд. За легендами, в ньому мисливці залишали свої душі, коли вирушали на полювання.
По виїмці в цьому каміні, можна також припустити, що сейд ще й «співав». Коли дув вітер, з нього лунали звуки, як, приміром, з флейти.

Сейд - крупним планом «недоступний замогильний рай» древніх мисливців.

На цьому місці ймовірно стояла центральна, вівтарна стела цього мисливського культового комплексу.

Поки що це лише гіпотези. Хоча, цілком можливо, що краєзнавці віднайшли культову споруду древніх мисливців. Адже археологічні знахідки перших тутешніх поселень людини датується десятим тисячоліттям до нашої ери.