Хортиця. Змій з язичком


Запорозький змій, він й справді – золотий, очей не відірвати – так гарно виблискує на сонці.


Молоденький, десь понад метр… На мене ніяк не відреагував. Це певно вчорашній всім на Хортиці розтеревенив, що з такими, як я, краще не зв’язуватися…
Старі змії мене добре знають, а ось молодь… Забіяки. Ну, нічого – мудрість приходить з роками…


Ящірки краще інформовані, аніж змії. Цей поважний красень трохи поспілкувався зі мною, дещо розповів, мовляв, було здавалось що страшніше нікуди, а буде ще страшніше…
Сказане ящіркою мені асоціювалося з Біблійним: і кого застану у полі, хай не повертається до своєї оселі за речами… не озирається…
Що так – то так, що ні – то ні, а що не так і не ні – то від лукавого…



Гвоздичка… Їх зараз розсипано попід травами – видимо-невидимо, і кожна неповторна…


Мальва…

І далі – трохи краєвидів, це я горою повертався, поспішав зникнути до спеки, і дещо фоткнув…


Коментарі