25 квітня 2017
Квітне білим цвітом грушка Жінки в чорному, що наставила роги Тарасу Шевченку
Біля запорізької легендарної нині вбраної білим цвітом Груші Шевченка квітне й грушка Ликера. А ось, грушка Оксана всохла.
11 квітня 2017
Хортиця. Найдивовижніша мить весни
Сон-трава, дикі тюльпани, гіацинти… і ось, розквітли ще й дикі півники. Це справді, найдивовижніша мить весни на Хортиці.
06 квітня 2017
Хортиця. Дуб-кіборг
На Хортиці є дуб, понад вісімдесят відсотків внутрішньої частини стовбура якого, від коріння до крони, залиті бетоном, утворюючи своєрідний протез. По суті, це дуб-кіборг, що дивує своїм прагненням до життя.
29 березня 2017
26 березня 2017
Трипільські писанки
На цих писанках стародавні знаки й обереги творчо переосмислені митцем. А отже несуть в собі певну інформацію, що поєднує далеке минуле із сьогоденням. Саме такими є нові роботи запорізької майстрині Галини Павлів.
22 березня 2017
07 березня 2017
20 лютого 2017
Як людолови вигодовували ясир на продаж
Запорізькі краєзнавці припускають, що кам'яними важками, віднайденими ними в околицях колишньої козацької Карайдубини, людолови зважували їжу для ясиру, що гнали на продаж до Кафи.
15 лютого 2017
12 лютого 2017
Скелі Хортиці, оббрехані кацапами
У скелі Лазня козаки шароварів не прали, на Ушивій вошей не ганяли, з Кари жінок не скидали. Хто і навіщо спотворив історію і назву Хортиці?
09 лютого 2017
Синє озеро
Урочище Пристени - ботанічна пам’ятка природи загальнодержавного значення, розташоване на правому березі річки Конка, на захід від села Григорівка (до 1780 року - Кінсьководівка). На території урочища є Синє (або Панське) озеро, а також декілька джерел. Вода в озері та джерелах не замерзає навіть у люті морози. Температура води взимку та влітку - завжди: +10 градусів.
22 січня 2017
Козацькі ліки від застуди
Козаки – люди загартовані. Цілорічно переважну частину доби проводили на свіжому повітрі, здебільшого верхи на конях. Від ранньої весни та до пізньої осені спали на дворі. Тож, практично не простуджувались. А якщо у холодну пору року хто й підхоплював нежить, то такого характерники за добу ставили на ноги.
У степу, польових умовах походу, лікування мало бути терміновим та професійним. Застосовували, в основному, трав’яні настоянки, власне те, що було під рукою. Влітку – свіжу траву, взимку – суху. А ось, заварювали на освяченій, Йорданській воді. Тримали її у срібному, або мідному посуді. Якщо такої не було, використовували ковальську. Це та вода, в яку ковалі для охолоджування занурювали шаблю, коли її кують. Або – вода, у яку занурювали шаблю після заточки. Нерідко заварювали трави на відварі з вовчого м’яса.
У степу, польових умовах походу, лікування мало бути терміновим та професійним. Застосовували, в основному, трав’яні настоянки, власне те, що було під рукою. Влітку – свіжу траву, взимку – суху. А ось, заварювали на освяченій, Йорданській воді. Тримали її у срібному, або мідному посуді. Якщо такої не було, використовували ковальську. Це та вода, в яку ковалі для охолоджування занурювали шаблю, коли її кують. Або – вода, у яку занурювали шаблю після заточки. Нерідко заварювали трави на відварі з вовчого м’яса.
Підписатися на:
Дописи (Atom)