Цюцюрко-магія

З підслуханого у маршрутці.
Їдемо центральним запорізьким проспектом, за вікном – театр Магара…
Дві дами:
— Прєдставляєш, у нас, в Саранскє, сєм тєатров. А здєсь?! Адін. Бєскультуріє-то какоє, дєрєвня…
— Ой, скарєє би нас захватілі! Только би нє стрєлялі…
Далі за вікном вимальовується Покровська церква, московського патріархату.
Ті ж дві дами:
— Я вот, учу-учу «Отчє наш» і нікак не магу запомніть.
— А я виучіла, только всьо врємя на срєдінє сбіваюс і нє магу вспомніть, чіто дальше. Нужна схадіть к батюшкє, он даст благаславєніє, чітоби нє сбівацца…

На світлині – фалос, тобто цюцюрка, ймовірно чуринга якогось там тисячоліття до нашої ери. Експонат Запорізького обласного краєзнавчого музею.
Чуринги, як відомо, наші давні пращури використовували під час ритуальних та сакрально-магічних дійств. Тож, зі світлини – благословення цим двом дамам, а також і всім іншим, їм подібним. Має подіяти!

Цибулячий пиріг

Як не крути, а 29 червня – Петра й Павла…
Не нервуйте, 12 липня також приймаю вітання і подарунки.
Вирішив на завтра спекти цибулячий пиріг. Він дуже добре йде під горілочку. Ну, звісно ж, не завадять сальце та малосольні огірочки.

Індуси

Індус врятував мою родину під час голодомору 1946 року, коли тих, хто не покинув своєї землі у 1941 році, залишився і вижив, після війни совіти морили голодом…
Другий собака у дідуся також був Індусом. Здоровенний, рудий і кудлатий…
Коли мені купили собаку, я його не задумуючись назвав Індусом.
Відчував, що це ім’я має якийсь підтекст, і дуже важливий для родини, але мені тоді цього не пояснили. Навмисно, щоб я, по своїй дитячій наївності, не ляпнув десь чого зайвого…
У наших краях, за часів так званих індустріалізації і колективізації, людей, які відмовлялися йти у колгоспи, називали індусами.

Бандура без душі та всесвітнє й тривале "глибоке занепокоєння"

У фільмі «Поводир, або Квіти мають очі» (англ. The Guide), режисера і сценариста Олеся Саніна, є символ – душа бандури, без якої вона не гратиме.
Кінострічка створювалася до нинішніх подій, коли ніхто навіть не міг собі уявити у страшному сні, що русскіє підуть війною на Україну, загарбають Крим і частину сходу країни… Втім, «Поводир» виявився пророчим, і передбачив трагедію, якою ця війна може закінчитися.
Хлопчик Пітер дивом встигає повернути душу бандури Іванові Кочерзі перед тим, як той відходить у Небеса…
Як на мене, душа бандури – та невеличка дерев’яна деталь інструмента, без якого бандура не співає, – це мова. Мова українського народу.
Бандура без душі – всього лише музейний експонат, як на світлині. Так само, й наш народ нині – без мови – лише тлінний музейний експонат… Адже «Спочатку було Слово…»
Зараз всі і повсюди розмовляють у нас мовою окупанта, мовляв, «Україна єдина, Украина единая» (слоган взятий з путінської «Единой России» – девізу «Русского мира»).
Без душі Україна приречена на… Так, приречена на поразку. Певно, це добре розуміють в НАТО, Меркуль і Обама… Тож, не варто дивуватися всесвітньому і тривалому «глибокому занепокоєнню».
Наша мова – найпотужніша зброя. Якби ми її застосували, погодьтеся, не було б такого, як зараз, коли одні – в окопах, а інші – безтурботно собі живуть-поживають та добра наживають, ну й для порядку у вишиванках та з національними прапорами виходять на «мєропріятія» – типу «мьі пахали» і «хто не скаче, той москаль»…

Я на Папі

Ще й у віночку… Відтоді минуло чотирнадцять років.
Взагалі-то, мені пощастило побувати на декількох месах (не в Україні), очолюваних Папою Іваном Павлом II, але у Києві – найважливіша.
Саме у Києві.
За офіційними даними, називають 200 тисяч, втім, як на мене, насправді було набагато більше, можливо, мільйон або навіть й два…
Злива, багнюки по коліна, не земля, а місиво… і море людей. Непогода нікого не зупинила. На стадіоні «Чайка» все поле було вщент заповнене. У будь-якому випадку, людей було не менше, аніж у Львові на іподромі, де за офіційною статистикою зібралося 1,6 мільйона.
Для України це була знаменна подія.

"Мирні дослідники", зрада та вбивства

Другий рік, з часів Майдану й дотепер, ніяк не можу збагнути… Зрозуміти. В мою голову таке аж ніяк не вкладається…
Ось, так звані русскіє, які раніше тусувалися тут, у мене на блозі, сипали компліментами щодо світлин з Хортиці тощо, а також по роботі, а це здебільшого науковці, серед яких провідні і поважні вчені з Москви та інших міст, – понад рік тому якось всі раптом затихли. Одні ігнорували, не відповідали на листи, інші, якщо й писали, то вдавали, мовляв, нічого не сталося. Декому з них намагався листовно пояснити, що під орудою Путіна русскіє солдати окупували Крим, вдерлися й загарбали частину України на сході, де вбивають людей, мордують полонених, руйнують населені пункти та підприємства, поливають артилерією та з танків землю, випробовують новітню зброю… Вчора свого листа науковцям Краснодарського краю навіть проілюстрував світлиною з осколком Граду і пояснював, що ця гостра залізячка, коли летить, розпечена, і якщо трапляє у людину, в’юном розриває все на шмаття і вижити ніяких шансів…
А сьогодні – наголошую, вперше за ці два роки – отримав відповідь.

Хортиця. Дивина та й годі... А льон цвіте синьо-синьо…

Це диво – Дивину густоквіткову (Verbascum thapsiforme Schrad) – можна побачити лише рано вранці, коли сходить Сонце. А уже ближче до одинадцятої години – ніби нічого й не було. Цього року Сонце не палить, а шкварить. Давно такого пекучого червня не було.
Я встиг побачити – як в перших променях Сонця яри виграють жовтогарячім цвітом. Вражає!

День журналіста... і "поляна" під паровозом

Паровоз за парканом з колючим дротом… Якийсь пам’ятник першому чи щось таке паровозу.
Дріт – вражає. Не знаю, як тепер, але ще зовсім недавно тут, на запорізькій дитячій залізниці, діяла піонерська організація… Так ось, я ж, як з неба впав. У Києві вважають, що я – запорізький, а у Запоріжжі, що київський, бо мій офіс у столиці. Тобто, виходить, нічийний. Як кажуть, не ждали, а я приперся – ходив сьогодні на святкування Дня журналіста.

Хортиця. Чимчикуємо в літо

Суботня забавка розлученого і самотнього

Пиріжків напік, зупу зварив…
Пиріжки з сиром. А зупа – картопляна, з вермішеллю, заправлена смаженою цибулькою. А ще зверху потрусив чорний мелений перчик і налляв сметани. Смакота, не зупа, а поезія!
Ну, й на десерт – кавуня.

Остап Вишня. Країна Чукрен. Радіовистава

Шипшина... Світло і Сонце, і ніякої логіки

Із сьогоднішньої проповіді – тезами.
Третя неділя по Великодню – сліпородженого… (Євангелія від Йоана 9:1-38). Від народження сліпому чоловікові Ісус подарував світло. Причому, дуже просто. Плюнув у пилюку, розмішав глей і тією багнюкою змастив очі. Потім сказав: «Піди до Силоаму, вмийся». І чоловік прозрів…
Що таке світло?
Бог на другий день створив світло і лише на четвертий – Сонце (Буття 1-31).
Сонце – термоядерний реактор. Контрольований. У свою чергу, атомна електростанція – неконтрольований, тому приклад – катастрофа на Чорнобильській АЕС…
Що так темрява? Це відсутність світла. Тобто, можна дивитися і не бачити – буде світити Сонце, а якщо в оці людини темрява, світло через нього не проб’ється…
«І поки я у світі – я світло світу», – каже Ісус сліпонародженому чоловікові.
…Коли йшов з церкви, побачив шипшину, що на світлині. Криваво-червона.
Вона росте за парканом. Колись це були троянди. Певно господарю бракувало часу підрізати і вони перетворилися у кущі шипшини – вищі за паркан.
…На Майдані також, як і зараз, різні кулевлоби стримували, мовляв, стрибайте, але на Банкову зась. Якби не Парасюк, стрибали б й досі. Якщо зараз не підрізати, буде криваво-червона шипшина – не троянди, зате вільна… у світлі.

Бойові труси уже на фронті

Це труси, зшиті з тканини, яку передала Гаврилівна. Уже уїхали на фронт.
Шановні друзі, будь ласка, якщо маєте бажання, долучайтеся!
Потрібна не тільки тканина на труси. Жіноча сотня продовжує в’язати маскувальні сітки – тож, не зайвою буде тканина зеленого, а також сірого… і буро-малинових кольорів, самі розумієте, відповідно до сезону. Бажано бавовна. А на труси, звісно, м’якенький ситець, але й бавовна підійде також. Несіть, якщо є зайва!
Жіноча сотня, точніше, «космодром» особливого підрозділу Жіночої сотні Запоріжжя, віднедавна працює за адресою: вул. Космічна, 95, і наполегливо запрошує всіх небайдужих долучитися до плетіння маскувальних сіток. На цю ж адресу можна приносити тканину, крім того, продукти для бійців, пральні та засоби гігієни, одноразовий посуд і все, що ви вважаєте за потрібне – а потрібно все!
Ще треба гроші на закупівлю сітки-основи.
ПриватБанк: 5168 7420 6275 1809 Павліч А.О.

P.S. Вісточка з фронту +18