Хортиця... Божий майстер

Пан Мирослав створював образи Перуна і Велеса...

Хортиця... Прощання з літом

Равлик-погорілець…

День Незалежності... Запоріжжя наполовину вагітне Леніним

Як на мене, сьогодні вперше за двадцять три роки серйозно відзначається День Незалежності…
Не збирався ні на які масові гуляння… Війна.
Але, коли побачив нашу капличку, настрій змінився. Дуже гарно – вівтар прикрасили жовто-блакитними стрічками та жовто-блакитними квітами. Багато людей у вишиванках. Прийшли й солдати, це уже третій тиждень, як вони ходять.

Майдан: Початок незалежності

Дивне відчуття – життя, яким ось тільки жив та ще живеш, бачити на полиці історії…
У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї відсьогодні діє виставка «Майдан: Початок Незалежності», присвячений Революції Гідності, що триває в Україні з листопада 2013 року, коли Янукович не підписав Угоду про асоціацію з ЄС.

Яблуневий Спас... Москва згорить

Світлина, як на мене, символізує цьогорічний Спас…

Крила долі

Нинішній стан засобів масової інформації України у певній мірі можна порівняти зі збройними силами, якими вони були ще кілька місяців тому – коли Москва вдерлася на територію України, і з’ясувалося, що за часів Кучми, Ющенка та Януковича фактично все було знищено, солдати голі й босі, і люди самотужки, на власні кошти, стали озброювати, створювати фронт і тил…

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Жарти онучки Папая

Дивна закономірність, але за кожним разом біля святилища, що у плавнях на Хортиці, коли спускаюся з пригорку до озера, травмуюсь, і завжди, ніби й невеличка ранка, а крові море. Так було й на цей раз. Спіткнувся і сухою гілочкою пробив ногу.

Хортиця... Козулі

З плавнів повертався вздовж лісосмуги. З одного боку вікові дерева – затінок, не так пече сонце, з іншого – степ…

Хортиця... Плавні

У сторожці ховались від спеки тутешні охоронці. Хатинка ходуном ходила від їхнього крику. Точніше, гучної розмови. Чоловіки обговорювали нагальне. Наскільки зміг зрозуміти, вони всі очікують повістки з військкомату, тобто не сьогодні, завтра йтимуть у військо…

Молитовний щит

Фатимська веревичка… щовечора о дев’ятій...

Війна і мова...

Хортиця, звісно, прекрасна... Але у нас війна. Жорстокість набирає обертів. Ми певно все ще не усвідомлюємо, що відбувається, і якими будуть… сьогоднішня ніч і завтрашній ранок, і чи будуть.
Маю на увазі жорстокість не тільки рашистських окупантів, фронт.
Ще виллється боком загравання з рашистською мовою. Не знаю, якому ідіоту (і за яку птату!) прийшла в голову ідея – закликати українців говорити по-рашистські, «щоб Путін не напав». Балакали дружньо, а Путін все одно напав. Місцеві рашисти, як зневажали все українське в Україні, так й продовжують зневажати, і їх не зупинити.
Взагалі, це нонсенс – говорити мовою окупанта і агресора. Як на мене, це певний крок до поразки…

Хортиця... Красне літо

Лише світлини...