Хортиця. Очікування дощу

За весь день – ні краплинки з неба. Обіцяних синоптиками грому та блискавки також не було.

Хортиця... День тиші

Позавчора в яру, що неподалік Висячого болота, йду й чую, ніби табун коней несеться… Сам собі міркую: о, чудово, це Кінний театр буде у Старому Дніпрі коней викупувати. Зазвичай, саме тут їх й купають. Раніше не раз бачив цю красу. Достаю фотоапарат, озираюся… А це зайці. Стрибають, як кенгуру… Десь з десяток. Пронеслися, як буря – сфотографувати не встиг.

На Хортиці верби плачуть...

Вперше дощ під вербою мені стався у Каневі, коли їздив до Тараса, про що уже тут на блозі раніше розповідав. Не пам’ятаю, ймовірно також саме 22 травня – знаменний день… Була спека. Хотів сховатися в холодок під старою вербою. А вона мене зливою…

У мене не пишуться казки

Душа спустіла – і не пишуться казки. Добре розумію, що відбулося, і не тільки зі мною одним. Україну розтинають… Війна. Казки убиті.

Хайтарма. Війна, як ковток вина...

Батько Ахмет-Хана піднімає тост за жінок, каже: «Хай ваше життя буде таким же довгим, як цей стіл, а війна, як ковток вина…»

Перша хвилина миру

8 травня 1945 року о 23.00 наступила перша хвилина миру в Європі після Другої світової війни. Пам’ятаємо!

Хортиця. Маки...

На цій світлині ромашки тільки-но прокидаються. Ніби діти після сну розплющують очки і посміхаються сонечку…

Запорізький Майдан вшанував загиблих патріотів у Одесі

Народу зібралося недуже багато. Чимало людей задіяні на блог-постах тощо, тому прийти на традиційний недільний Майдан змогли далеко не всі. Крім того, як на мене, певна кількість городян поки що не усвідомлюють, що відбувається, або ж вони – «колоради»…
Власне, це й непокоїть, зважаючи на події у Одесі. Адже, зокрема, у Запоріжжі й досі не розставлені крапки над «і» у справі «26 січня», коли під орудою можновладців міліціонери разом з «тітушками» били, доганяли та добивали майданівців. Керівники та виконавці цього побоїща продовжують обіймати свої посади. Разом з тим, комуніст, нардеп міськради вимагає притягти до кримінальної відповідальності городян за «колорадів у тісті» (13 квітня запоріжці закидали яйцями і борошном сепаратистів, від чого ті буквально були вкриті тістом).

Хортиця. Наумова балка

Краєвиди балки відомі всім, хто дивився старі і нові тарасобульби, а також фільми про запорожців. Кіношники дуже люблять цей край Хортиці.
Я ніяких тарасобульбів не бачив і не збираюся. А ось балка справді красива будь-якої пори року.

Три листівки від папи Івана Павла Другого

Листівки, власноруч підписані папою Іваном Павлом Другим, мені дісталися від священика: у 1995 р. – на Зішестя Духа Святого, у 1999 р. – на Вознесіння, у 2001 р. – на Великдень. Вони завжди зі мною, у молитовнику…
Папа справді власноруч підписував величезну кількість листівок на свята і передавав їх парафіянам у всі куточки світу. В Україну ці поштові віншування понтифіка здебільшого потрапляли через польських священників – тому після латині дописане ще й привітання польською.
На моїх листівках можна помітити, як, зважаючи на стан здоров’я, з роками змінювався почерк…
Кілька разів був на месах, які проводив Іван Павло Другий, зокрема й на «Чайці» у Києві. У Вроцлаві поталанило бачити папу дуже близько – запам’ятався його погляд…
Сьогодні – знаменна подія, радію з того. Серцем відчуваю, щось має відбутися вельми важливе – в Україні і зі всіма нами, адже Іван Павло Другий – не тільки польський, а й український папа.

Хортиця. Острів молодості нашої

Фотографувати «індустріальний пейзаж» Іра не хотіла, налаштовувала об’єктив свого фотоапарата так, щоб уникнути дроту, який ніби павутиння висить над Хортицею. Я ж зняв, як є. Хочемо ми того чи ні, але ці свідки «ленінської електорофікації та індустріалізації» – також є історія, – трагічна історія нашого народу… Але не будемо про сумне.
Сьогодні ми разом з Ірою нарешті вибралися на Хортицю.

Марш миру запорізьких студентів: "Україна єдина!"

Радію за запорізьке студентство. Молодці! Вони сьогодні від своїх вузів численними колонами пройшлися містом – галасливі та веселі, з державними прапорами. Зустрілися у центрі, на площі Маяковського, біля фонтану. Звісно, скакали – бо хто не скаче, той москаль, ну й – Путін… ла-ла-ла-ла… – як без цього?!

...на барикадах