Маки застерігають... і вже розцвіли безсмертники

Мак сфотографував на будмайданчику нових мостів, що мають потужною автотрасою із залізницею перетнути Національний заповідник «Хортиця». Там декілька квітів серед бур’яну. Вони, як застереження…

Ящірки у всій красі... Краля на голові, і передайте привіт змію, він чекає

Це я сфотографував з дуже великої відстані.
Екскурсовод – білявка у білій кофточці, її видно зі спини. Вона показувала на трави і щось розповідала. Не чув, бо, повторюю, був далеко. Напевно, екскурсія тематична – про флору Хортиці. Звернув увагу на цьоць з букетами степових квітів…

Віддзеркалення... та абрикосове щастя

Тільки-но вийшов на стежку мого сьогоднішнього маршруту, чую десь попереду щось дивно човгає – човг-човг і тихо, і знову човп-човг…

За два дні до літа... і ромашки на біс

Уже нема такого, як два тижні тому, коли все було вкрито ромашками. Але для однієї пані сьогодні викликав ромашки на біс…
Звісно, за допомогою ящірок – вони мені підказали місця, де ще цвітуть ромашки. Тільки-но почули, що для пані зі Львову, де тепер дощ і зюзя, тут же погодилися. «Ми, – кажуть, – зі степу, хоч й дикі, але ж не настільки! Якщо буде треба, то ромашки й взимку знайдемо».

Травень... і ніяких компромісів

Трави вищі за мене. Поки переходив балку Оленячий Ріг, здавалося, ніби потрапив у казковий ліс. Довкола – квіти різного кольору й відтінків. Цвірінькають птахи, порхають метелики…

Запорозька піраміда... Скелі й духмяні трави

«Остапа понесло!»
Зачастив. Сьогодні знову водив людей, тільки на цей раз не на Хортицю, а на піраміду, що на правому березі, навпроти острова.

Скіфи, половці... і наші чуринги

Слово «чуринга», як відомо, дісталося науці від австралійців-аборигенів, але не про них мова. Не відомо, як наші пращури називали вмістилища для духів, які створювали з дерева і каменя, глини тощо.

Маки... Сонячне вино і ранкова симфонія степу

Ще одна мить…
Ще один ковток життя – з келеха маку, наповненого до краю сонячним промінням…

На бронетранспортері у війну... Бойова "катюша" і княжий меч

Якщо чесно, на бронетранспортері я тільки сфотографувався. Екскурсовода слухав у комфортабельному автобусі, який попереду супроводжував цей бронетранспортер. Ось такий оригінальний прес-тур з використанням військової техніки, приурочений Дню Перемоги, організували для запорізьких журналістів Департамент культури, туризму, національностей та релігій ОДА спільно з Музеєм стародавньої автомобільної та військової техніки, що належить міському автоклубові «Фаетон».

Маки, ромашки та чебрець... і кавалерська бійка

Для порівняння: Кам’яна Могила, що під Мелітополем, є останцем пісковика, вік якого: від 65 до 1,8 мільйона років. А ось, гранітним скелям Хортиці – 2,7 мільярда років.

Хорошії гості у мене

Сьогодні у мене у гостях на Хортиці побували френди з Черкас:
Дмитро zamkovyi з дружиною Оленою і сином Тарасом, а також mandrivnic.
Ми пройшли островом з півночі на південь: урочище Чорної скелі, Савутина скеля, Брагарня, Зорова Могила і на завершення – плавні, дивом вцілілий куточок Великого Лугу.

Давайте поміряємося сіськами... Вампіри і нагромадження каміння

Можливо, для когось Кам’яна Могила – звичайні каменюки, і тільки. Один поважний дядечка у Києві якось мені сказав: «Я там вьірос, мьі в тех камнях играли, там ничего интересного…»

По колу за пташкою... Кам'яна Могила

Затоплені штучними морями Дніпрові пороги та Великий Луг… Кам’яна Могила також мала опинитися під водою. Тут совіти планували створити Молочанське водосховище… Вчені писали листи, благали не руйнувати. Певно тутешні божества не дали кремлівським вандалам здійснити свою чорну месу. Так само, як тисячі років тому, божества попередили про катастрофу, що храм буде зруйнований…
Мене по Кам’яній Могилі водила пташка. Так-так, пташка.