Земля ще не встигла змерзнути після спекотного літа

Не хотілося її побачити безлисту й зі згорбленими деревами… Втім, після церкви поїхав. Думав, пройдусь до Чорної скелі й назад. Після морозів і дощів – ковзанка. Це ж не те, що влітку, коли одне бажання – заблукати й не знайти дороги назад.
Як я помилявся!

Запорожці... бродяги та волоцюги

Останнім часом Мамай навіть снився, що називається, начитався…

Кар'єр... Совіти ледь не знесли єгипетські піраміди

Про піраміду, що на правому березі Старого Дніпра, навпроти Хортиці, я уже розповідав (обсерваторія). Хтозна, можливо, й насправді нащадки тих, хто її створив, будували Єгипетські піраміди. Як не дивно, але прямий зв’язок з Єгиптом можна побачити навіть тепер. Досить лише відійти від нашої піраміди трохи вбік, метрів за триста… в кар’єр!

Хліб наш насущний дай нам сьогодні

«Хліб наш насущний…» – маю на увазі, що «Боже, не позбавляй українців розуму!»

День радіо. "Зайщли далеко, а минуле - близько..."

Валентина Манжура нашила їх цілу торбу, і всім подарувала по пташці – на щастя.
Щастя вистачило всім. Лише ці три, що на фото, лишилися – мабуть, зайве щастя… Хоча, щастя зайвим не буває.
16 листопада. Привід – день радіо чи працівників зв’язку, не пам’ятаю, як він точно називається, та й яка різниця. Головне, що ми побачилися і трохи погомоніли.

Під хмарами... Зник в осінь

Синоптики обіцяли дощ. Щоправда, про це дізнався тільки ось зараз. Впродовж дня з неба – ні краплинки.

Ніколи не був у макдональдзі

Більше віддаю перевагу маленьким крамницям і на пару столиків кав’ярням. Мешкаю у старій частині. Тут звісно є супермаркети, але я їх обходжу стороною. Тісні, коли всі один на одному і все на відстані витягнутої руки, затхлі у допотопних будинках забігайлівки – мені більше подобаються. Крім того, стараюся не бувати у новому Запоріжжі і соцмісті.

Глід знову зацвів... А у коників голубі крильця

Незвично у жовтні бачити весняні квіти… поряд з ягідками.
Не можу сказати, що це красиво. Ні, воно, звісно, гарно, але не викликає почуттів, як весною від первоцвітів. Більше страшить, аніж радує. Насторожує…

Повернувся з уловом і не каюсь

Ні, ящірок не ловив. Це перша, яка мене зустріла на Хортиці.
А повернувся сьогодні до дому я з торбою риби…

Цвіте терен... на війну

Мову флори й фауни нам не дано знати. Ми її можемо відчути інтуїтивно, сенсорно… Але за однієї умови, якщо зуміємо зануритися у цей дивовижний світ, злитися з ним воєдино…

Осінь повернула весну

Після дощів і кількох останніх прохолодних ночей – Хортиця ожила. Трави знову зелені, ніби й не було спеки. Нагадує квітень. Тільки тепліше. А квіти ті ж, що й весною…
Весь день просидів під скелею, що з Висячим болотом, у затінку груш-дичок і старої верби.
Дивився на Дніпро…

Білі і пухнасті хмари... та поранений птах

Вирішив: під час відпустки щодня ходити на Хортицю. Поки що все нормально. Вчора буксував, сьогодні – терпимо…

Бабине літо... Хміль в очереті

У мене вже стало традицією наприкінці серпня щороку ходити на хміль в очереті. Зважаючи на спеку (до речі, вдень було +46), виїхав дуже рано, щоб встигнути – поки сонце не розігрілося. На жаль, ранкову росу не застав. Зате павутини – хоч відбавляй. На кущах і деревах. Скрізь. А це вже бабине літо…