20 березня 2015

Хортиця, весняне рівнодення і затемнення Сонця


Йшов на проліски. В урочищі Чорної скелі, на дні Січової Брами, щороку землю килимом вкривають ці блакитні зірочки. Тиждень тому, коли тут був, вони тільки-но починали цвісти. Тож, сьогодні сподівався побачити це диво… Втім, хтось все повиривав… Певно, на продаж – таку кількість… Це ж десь сотня-дві букетів. Боляче. Для того, хто це скоїв, нема нічого святого…
Попри все, проліски знайшов. Якраз під час затемнення Сонця. Гарно було – і навіть Кабан посміхнувся. Зазвичай він сумний та невеселий, а тут розслабився…
Весна!

10 березня 2015

Хортиця. Розцвітають проліски


Те, що шукав, знайшов!
Спустився у яр, спочатку не побачив, вирішив, що не на часі… Хотів йти звідти, аж раптом, дивлюся – голубіє. Маленькі-маленькі. Пуп’яночки…
Сонце з-за пагорбу все біль й більше зазирало у яр і проліски буквально вилуплювалися з-під сухої трави, і ніби ліхтарики спалахували блакитними вогниками…
Радію – не проґавив це диво. Ще день-два і цей весь яр поголубіє повністю…

08 лютого 2015

Правий сектор... і донецьк на всю голову

Біженець. Ніби нормальна людина, проукраїнських поглядів, до церкви (немосковської) ходить… Знаю ще з літа, коли він з родиною втік з Донецька до Запоріжжя. Будь-яких розмов з ним уникав, ще на самому початку поспівчував, ото і все. Хоча, він дуже хотів зі мною поговорити. Я це бачив, і вперто оминав. А сьогодні попався…

04 лютого 2015

Хортиця... та ананас


На Хортиці – гарно!
Трава зеленіє, пташки цвірінькають, фазани поважно гуляють…
У нас декілька тижнів поспіль було сіро і гидко, хмарно, безперестанно лив і лив дощ. А сьогодні зранку – Сонце! Народ на роботі сказав, що це на честь мого дня народження, бо я – світла людина, ось!
Тож, зробив собі подарунок – подякував за комплементи колегам, розкланявся і гайнув на Хортицю…
А вже дорогою додому здибав ананас.

02 лютого 2015

Сувенір з Меджугор'я


Меджугор’є – місто у Боснії і Герцеговині. Відоме воно явленнями Богородиці. Вперше Богоматір побачили четверо дітей – 24 червня 1981 року. Ці діти підросли, уже стали дорослими. Тепер бачать Діву Марію лише троє вірян…

31 січня 2015

Ленін у вишиванці - міліція на варті


Ще вночі площу довкола пам’ятника обнесли металевим парканом, повісили табличку, мовляв, на реставрації. А сьогодні вдень ідола щільно оточила міліція, ще й з прапорами… Таким чином, мужньо захищали пам’ятник від містян, і успішно… Ленін у вишиванці стоїть.
Вишиватне Запоріжжя.
Світлина з Інтеренету.
До речі, у старій частині міста, біля пам’ятника Дзержинському, також тусується майже сотня міліціонерів, але без прапорів…

20 січня 2015

Не під фонограму "і покажем, що ми, браття, козацького роду..."

Як на мене, запорізькі краєзнавці, історики, музейники – та, власне, всі, хто більш-менш цікавиться історичним минулим краю, досліджує, пише тощо – скажемо так, не завжди знаходять спільну мову… І що саме цікаве, Володимир Шовкун знав всіх, і хто на що гаразд. Він вмів кожного підштовхнути до нових досліджень та відкриттів, написання книжок, статей. І вчора на свій похорон зібрав нас всіх, любителів стародавностей…
Втім, мене вразило інше. Хотів записати на відео, тепер шкодую, що постидався. Коли співали гімн. Сивовусі чоловіки. У Запоріжжі ще не чув такого.
На Майданах тутешні активісти гімн «співають» під фонограму.
А тут, біля діда Шовкуна, – гучні баси, кожне слово пропущене через серце – «…і покажем, що ми, браття, козацького роду».

P.S. Сьогодні на роботі розповідав про це. Одна дама: «Как клоуньі, поют свой гимн везде и повсеместно, надаело…»

25 грудня 2014

Хортиця. Січова Брама... Прадавнє каміння


Місяць хворів, з 21 листопада, і коли було зовсім зле – мені Хортиця снилась, так хотілося побувати на острові, хоч на краєчку… І ось, сьогодні нарешті мав можливість доторкнутися до прадавнього каміння.

24 грудня 2014

Ніч перед Різдвом


Дідусь, коли йшов на війну… Мамин батько. Як вона розповідає, взяв її трирічну на руки і поніс до найближчого краму, щоб на прощання купити подарунок, те, що захоче. Мама вибрала цю качку…
Від війни до війни…

23 грудня 2014

Year in Photos 2014



Google+ створив фотозвіт з моїх світлин за 2014 рік: Year in Photos 2014

Друзі, радісного вам Різдва і щасливого Нового року!

16 листопада 2014

У травні на Хортиці після війни

Це як фільм: «О шостій вечора після війни». Раніше його часто крутили по тєліку. Запам’ятав лише назву, фільм не дивився. Та й не це головне.
Тут сталася нагода – відкрилася «дорога життя» – передати посилку на Луганщину, аж під кордон з Росією. Туди, де безкрайній степ, Провалля і Королівські скелі… і жінка, до нестями закохана в цей край.
…Олена Степова.