Тарас Шевченко у Запоріжжі на малюнках. Очікування війни. До 200-річчя...

Поки їхав у тролейбусі до музею, наслухався – тільки й розмов що про війну. І старі, і молоді – про одне й теж. Кажуть, мовляв, Путін, якщо не сьогодні, то у найближчі два-три дні почне обстрілювати Україну. Дуже сподіваються, що Москва вийде на свій майдан і зірве плани сепаратистів…
Слухав і собі думав, що за таких подій, певно, не доречно розгулювати по музеях. Хотів навіть повернути назад…

Вічна пам'ять загиблим Героям Майдану

Сьогодні був найчисельніший Майдан за ці три місяці. Тисячі запоріжців прийшли до облради, щоб висловити свою підтримку київському Євромайдану і вшанувати загиблих.

День народження на Хортиці

Красно дякую всім, хто привітав!

ЄвроМайдан на площі мера, який відмовився потиснути руку Януковичу

Олександра Поляка запоріжці називали не просто мером, а народним мером.

В масках... з каструльками та друшляками на Водохреща

Хтозна, що воно буде за годину… Щось, але має ж бути. Або нічого… Маю на увазі – Київ.
Запоріжці підтримали київський ЄвроМайдан – вийшли на свій традиційний недільний Майдан, каструльками та масками висловили своє обурення щодо так званих законів «16 січня».
Зрозуміло, що весь цей маскарад у Запоріжжі – комариний писк. Все залежить від Києва. І тільки від Києва…

Хортиця... Стежками Запорозького Змія

Прадавнє каміння…
Має понад 2,8 мільярда років.
Валуни – молодші. Вони примандрували сюди Борисфеном, коли почав танути льодовик. З неймовірною силою несли їх води з півночі. А тут, перестрибнувши Вовче гирло, валуни врізалися в скелі Хортиці і навіки в них запікалися… Ось тому північна скеля Січової Брами має такий пухиристий вигляд.

Слава у вишніх Богу і на Землі мир, у людях благовоління!

Сьогодні навіть не намагався все встигнути, робив, що робилося – і на службі побував, і мак потер, і куті меду не передав, і до церкви встиг…
Різдво – радісне свято. Хочеться, щоб воно насправді було радісним для кожної душі…

Побажання на "йолку"... А до мене причепилася неотітушка

Запорізький Майдан сьогодні приймав учасників автопробігу з Києва. Гості запропонували написати свої побажання на прапорі, який пообіцяли розмістити на «йолці» столичного Майдану…

Хортиця: З Новим роком!

Якби трохи більше Сонця, було б більше квітів.
Хмарно, дуже хмарно, але Хортиця цвіте, а прийде весна – розквітне!

У тумані...

У тумані дуже тихо…
Пару разів куріпки невдоволено крявкали, коли я порушував їхній покій і їм доводилося відлетіти вбік. Кумедні, у них пір’я схоже на вбрання середньовічних кавалерів, напарфумованих і напудрених. А крявкали на мене зовсім нешляхетно, як тітушки, через що не став їх фотографувати…

Майдан: Луценко, українською!

Навіть не очікував від своїх земляків такого! Тепер ще більше поважаю запоріжців!
Так ось!
Юрій Луценко вийшов до мікрофона і по-російському щось там став балакати про Східну Україну…
Майдан тут же вибухнув: «Українською! Українською! Українською!»
Чув, як поряд зі мною якийсь дядечка просив людей, мовляв, такий поважний гість, хай собі говорить по-російському, ми ж тут східняки, типу російськомовні… А народ своє: «Луценко, українською!»

Різануло...

Знаю, що таке блискавки. Вогненні стріли з Небес врізались біля мене. Буквально поряд. У степу, де нема куди сховатися… Страшно було потім, коли усвідомлював… Так само, коли, приміром, цього року навесні, у березні, на Хортиці мені приспічило лізти по вертикальній стіні-скелі. Слизька земля, слизький граніт, жодної бур’янини, за що б вхопитися… Назад – прірва, полетів би у Дніпро, а там сильна течія, воду крутить. Тож, залишалося тільки лізти вгору. Заглиблювався руками й ногами в землю, якомога глибше, де земля мерзла і може хоч якусь мить тримати. Куртка чомусь стала важкою, тягнула вниз. Потім уже, коли вибрався на п’ятачок і глянув униз, запаморочилось у голові, але утримався…

Майдан... Лєніна

Майдан Леніна – це назва зупинки тролейбуса. Якось дивно було читати таке. Слово «майдан» більше асоціюється з Києвом, Євромайданом. А тут…