Половець, правнук печеніга

«В твоїх очах незміряна розлука,
а ти ідеш на землю мою з ханом…»

Сонечко

Сонечка фотографував вчора під Грушою Тараса Шевченка...

Сонечко, сонечко,
відчини віконечко,
бо кацапи йдуть
і тебе заберуть!

Груша Шевченка

Вигнані з Раю... ярмо, драпачка та чекрак

Запорозький скарб

Орел... Оригінал та копія

Срібний орел – однин з предметів так званого Вознесенівського «скарбу», який став темою виставки, експонати якої зібрані спільними зусиллями Запорізького обласного краєзнавчого музею та Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Свято на чужині... Або весь сир в один вареник

Ці лелеки були тут, на набережній Алушти, скільки себе пам’ятаю – не улетіли.

Свято на чужині... Стерте з пам'яті людської

Мені було дуже важливо ще раз доторкнутися до цієї вежі…

Свято на чужині... Яблука посвятили, а мулаточку не удочерили

Кримом подорожував разом з мамою. Колись давно вона мене возила, а тепер настала моя черга. Зі всіх планів – обов’язковим було відвідання «садочка квітчаного», де Леся Українка посадила гілочку кипарису, щоб той виріс вище за мінарети «в краї сьому, на мечеті багатому»…
У Ялті були у понеділок, на Спаса…

Свято на чужині... День Незалежності

Кримська сарма та імам втратив свідомість

Фото з моїх архівів – серпень 2009 року, Алушта.
Прикро за Крим. Маю на увазі, тамтешніх корінних мешканців.

Гості... Камінь з дірочкою і ніяких аномалій

Думав, що безсмертники уже відцвіли своє. А тут – диво! – вся Савутина скеля буквально усипана бузковими зірочками.
Це так Хортиця стрічала моїх гостей – Ярослава Сочку та його дружину Лесю.