Білі і пухнасті хмари... та поранений птах

Вирішив: під час відпустки щодня ходити на Хортицю. Поки що все нормально. Вчора буксував, сьогодні – терпимо…

Бабине літо... Хміль в очереті

У мене вже стало традицією наприкінці серпня щороку ходити на хміль в очереті. Зважаючи на спеку (до речі, вдень було +46), виїхав дуже рано, щоб встигнути – поки сонце не розігрілося. На жаль, ранкову росу не застав. Зате павутини – хоч відбавляй. На кущах і деревах. Скрізь. А це вже бабине літо…

Чур мене!

Чура наші прадавні пращури ставили на роздоріжжі край села, щоб охороняв від навали кочівників та злодіїв… Чур – покровитель хліборобів та пастухів.
Але Чур втрачав свою силу , якщо… люди в селі дуріли. Таким, певно, ніяке божество не спроможне дати ради…
Ото ж, щоб не втрачати здорового глузду, люди казали: «Чур мене!» А зважаючи на теперішню ситуацію, що у нас склалася, тільки й залишається, що говорити – чур мене!

Мама... Тризуб на дупі і дуже гарний день

Мама давно мене просила разом з нею погуляти по Хортиці. Весь час щось заважало. А сьогодні, певно, сприяли зорі…
Мама, взагалі-то, любителька поспати. А тут рано прокинулась, зібралась…
І ми вирушили в мандри.

Ящірки і заяча капуста

Сьогодні на Хортиці мене першою зустріла ящірка, яка, як та принцеса на горошині, сиділа на заячій капусті. Красуня. Певно, я їй також сподобався…

Серпень... Тиша

Тиша… Бодайбо що колихнуло.
Повітря ніби зупинилося. Застигло. Або спеклося за минулі дні…
Небо захмарене. Тому й Сонце не таке шкваркуче…
Старий Дніпро має сильну течею, та її майже не було помітно… Схоже, сьогодні на Хортиці час завмер.

Аномальна спека... і знову ящірки

Нарешті з’явилась можливість побувати на Хортиці. Вранці вагався – йти чи виспатись. Пішов…

Ящірки... Готуємось виживати з дірочкою на матні

Ще з початку червня, у спеку – Сонце всю травневу красу попекло. По живому. Трави так й досі стоять запечені, як мерці у крематорії.
І дуже тихо, як перед кінцем світу…

Колючки

Лише фото...

Мудра ящірка... і крила на все небо на прощання

Першою, хто мене зустрів на Хортиці, була ящірка.

Ногайці

Після розпаду Золотої орди у XIV-XV столітті утворилася Ногайська (Мангитський юрт). У середині XVI століття Ногайська орда розпалася на Велику, Малу та Алтиульську. Зокрема, Мала орда перекочувала до наших південних степів. Потім, у 1620-х, також розпалася ще на декілька орд. З місцевим населенням постійно конфліктували. Ногайці грабували, різали, вбивали… А крім того, за дорученням кримського хана наглядали за запорозькими козаками та охороняти кордони ханства. І жилося їм неспокійно – запорожці чинили опір.

Поки раби бачать нас зі списами та луками, вони вважають себе рівними з нами

Про те, як і для чого скіфи осліплювали рабів та засовували трубочки у піхви… можна почитати й без мене. Я про інше.

Орел зі змією у пазурах

У 1927-32 роках, коли під забудову промислових підприємств совіти зносили святилища, скіфські кургани, козацькі укріплення, на Кічкасі було зрізано шар землі – площею два на два кілометри. Вирівняли й Вознесенівську гору (нині – центр Запоріжжя, площа Профспілок)…
До речі, Вознесенівська гора й сьогодні добре видна з найвищої точки острова Хортиця – Зорової Могили. А отже, вони були сполучені.