Вуж-рибалка

Кілька днів поспіль «полював» на бабок. Дуже хотілося сфоткати нальоту. Нічого не виходило. То розмиті крила, то зливається з протилежним берегом.
Сьогодні трохи змінив тактику. Фоткав на фоні неба.
Але також не зовсім те, що хотілося.

Іспит

Мав іспит зі знання кам’яних баб. Здавав самому Шовкуну!

Сто тисяч загинуло під час знищення Дніпрогесу за секретним наказом Сталіна

Днями говорив з Юрою Віліновим, запорізьким краєзнавцем, якого тут постійно цитую, і признався, що за кожним разом, коли буваю на греблі Дніпрогесу, мрію про одне – якби на мить її прибрати і побачити пороги. Ну, якщо не всі, то хоч Ненаситця – Діда.

Зона Супперта

Трохи погуглив, почитав, що пишуть вчені і не дуже. Здебільшого – Химині кури, бабине просо. Виявляється, там “тарілки”, як мухи літають. І коли копали, і по тому в небі безперестанно кружляють НЛО. Про це уфологи ніби-то самому тоді ще президентові Кучмі повідомляли. А згодом, в 2004 році, за словами директора тамтешнього радгоспу Ігоря Богданова, якого цитує місцева газета, “прем’єр-міністр В.Ф.Янукович цікавився і пообіцяв посприяти…”.
Це ж чим він цікавився? “Тарілками”? Чи підземною цивілізацією зайд-інопланетян?

Списана стихія

Молодим, треба розуміти, не зовсім досвідченим Володимира Грінченка називає Михайло Міллер у своїй “Могилі князя Святослава”, написаної в 1951 році в Торонто. На його молодість Міллер списує те, що Грінченко знайшов Кічкаський скарб (або, як його ще називають, Вознесенівський) та “не зрозумів”, що то скарб, “через що, можливо, й не дослідив до кінця”. Дивно, адже Дмитро Яврницький був зовсім іншої думки.

Маки

Сьогодні на Хортиці вранці яри були просто всипані маками. Дуже красиво.

Подорож у минуле

У Запорізькому обласному краєзнавчому музеї (і мені не соромно!) не був з…

Інфузорія-туфелька

Знаменний символ сьогоднішнього свята:
крашанка,
писанка,
яйце-райце –
символ втраченого Раю,
символ сконденсованого простору та сконденсованого багатства, уявлення про яке дійшло до нас з часів раннього палеоліту…

Петронебезпечно

Водив на Хортицю дівчину… Відразу скажу, дівчина жива.

Коштовність

Мама з порогу:
– На! – й протягує мені коробочку.
Руки червоні, коробочка примерзла до руки…
– Та, ти хоч через поріг переступи. Заходь. Роздягайся.
– Ні, дивись спочатку. Догодила чи ні?
Відразу збагнув, що тут щось не так.

В пошуках Святого Грааля

З Гаврилівною я познайомився позаминулого року. У церкві на Трійцю. Вона сама підійшла до мене і стала розповідати про змію, яка поселилася в її хаті. Потім ще й привела змієнят.
Гаврилівна добре знала, що змію вбивати не можна, бо тим самим можна накликати на себе велику біду.

Зелений чай

зелений чай
як гість нічний
незваний
повільно
щоби не обпектись
напоїть спогадами
і раптом змовкне
окропом
виснажений лист

Галя - "ім'я у скриньці із туману..."

Мені дуже подобається ім’я Галя, так само, як і Петрів батіг та «дванайчїте липня» – свято Петра й Павла, полин, ромашки, кашка – п’янкий степ, а ще – корова у віночку з цикорію і коза, і посеред грудня божевільний метелик – «живий, сліпучо-білий»… і вірш, який запам’ятав з першого разу: