Перейти до основного вмісту

Хортиця. Баби і спека


Зараз найпрекрасніша спекотна пора. Медові трави, розпечені сонцем, наповнюють повітря неперевершено вишуканими ароматами. Повсюди дзвинчать комахи - бавляться нектаром…
Дуже гарно. Обійшов декілька ярів та піднявся на Зорову могилу, що на Скіфському стані, де прадавні кам’яні воїни пильнують літо, щоб бодай ніхто не поцупив… Трохи почаклував. Баби віщують: зграю, що наразі намагається знищувати нас, невдовзі здує вітром...































Читайте також: Як розібратися в запорізьких бабах

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Сто тисяч загинуло під час знищення Дніпрогесу за секретним наказом Сталіна

Днями говорив з Юрою Віліновим, запорізьким краєзнавцем, якого тут постійно цитую, і признався, що за кожним разом, коли буваю на греблі Дніпрогесу, мрію про одне – якби на мить її прибрати і побачити пороги. Ну, якщо не всі, то хоч Ненаситця – Діда.

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Меч Святослава

Меч часів Святослава – безумовно, унікальна знахідка, цінний музейний експонат. Втім, достеменно не відомо, чи належав він Святославу, або комусь із княжої дружини.
За інформацією дослідників, меч подібний до п’яти мечів, віднайдених у 1928 році поблизу Кічкаса, коли розпочали будувати Дніпрогес.