Перейти до основного вмісту

Хортиця. Загубилось бабине літо у квітневому тумані, та як прокидається сон-трава


Зранку був такий густий туман, що за кілька кроків – нічого не видно…

Йшов стежкою у туманне внікуди. Молочна мряка. Лише на гілочках виблискували перлинками крапельки ранкової роси на павутинні…
Певно, це павутиння з бабиного літа загубилось. Його дуже багато. Повсюди – на кущах і деревах…
Але яке може бути бабине перезріле кохання у квітні? Я сьогодні приїхав на Хортицю – на первоцвіти. Щоправда, коли занурився у туман, десь там йойкнуло, що без сонця ніц не побачу. Втім… Ми з первоцвітами побачились! Як й у попередні роки. Сюди навесні я приходжу з дитинства, і все заради цієї неперевершеної блакиті…
На дні яру… Зверху й повсюди туман. Аж димить. А тут – блакитне море… Проліски. Тиша.
Весна…
Вже на зворотному шляху… Змився з роботи, треба було повертатись. Так ось, пощастило побачитись й зі сон-травою. Вона тільки-но прокидається…
Далі – на світлинах, все, як було – моя Хортиця, моє щастя…
























Коментарі

Maria Sat каже…
Сон, як завжди тендітний. І Хортиця у тумані вражає)

Популярні дописи з цього блогу

Довга Могила

Зважаючи на історичні факти, археологія радянських часів, здебільшого ґрунтувалася на пошуках скарбів. Золото, срібло, дорогоцінне каміння тощо – завозилося до столиці. Самі ж історичні пам’ятки, певно, навмисне руйнувалися, стиралися з лиця землі, а також підпадали під «ліквідацію» й науковці та дослідники.
Така ж доля спіткала й так званий Вознесенівський або Кічкаський «скарб» – капища і святилища, що на Довгій Могилі (нині промислова зона міста Запоріжжя).

Рождество Твоє, Христе, Боже наш

Голодомор 1946-47 року… Після війни совіцька влада сплановано випробовувала голодом українських дітей, жінок, стариків. Чоловіків, сотні тисяч, Москва винищила раніше, восени 1943 року під час форсування Дніпра. Це було так зване «искупление кровью» лише за те, що українці перебували на окупованій території. Вердикт Жукова: «…все хохльі – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше потом, после войньі, придется ссьілать в Сибирь!»

Сковорода по-київськи, або Як мене профпридатності позбавили

Ось, цей за цим стародавнім будиночком з каштанами й розташована та установа, що винесла для мене суровий приговор щодо моєї профпридатності…