Перейти до основного вмісту

Хортиця. Загубилось бабине літо у квітневому тумані, та як прокидається сон-трава


Зранку був такий густий туман, що за кілька кроків – нічого не видно…

Йшов стежкою у туманне внікуди. Молочна мряка. Лише на гілочках виблискували перлинками крапельки ранкової роси на павутинні…
Певно, це павутиння з бабиного літа загубилось. Його дуже багато. Повсюди – на кущах і деревах…
Але яке може бути бабине перезріле кохання у квітні? Я сьогодні приїхав на Хортицю – на первоцвіти. Щоправда, коли занурився у туман, десь там йойкнуло, що без сонця ніц не побачу. Втім… Ми з первоцвітами побачились! Як й у попередні роки. Сюди навесні я приходжу з дитинства, і все заради цієї неперевершеної блакиті…
На дні яру… Зверху й повсюди туман. Аж димить. А тут – блакитне море… Проліски. Тиша.
Весна…
Вже на зворотному шляху… Змився з роботи, треба було повертатись. Так ось, пощастило побачитись й зі сон-травою. Вона тільки-но прокидається…
Далі – на світлинах, все, як було – моя Хортиця, моє щастя…
























Коментарі

Unknown каже…
Хорошо!!!!
Unknown каже…
Сон, як завжди тендітний. І Хортиця у тумані вражає)

Популярні дописи з цього блогу

Тмутаракань

Це ніякий не край світу, а південний плацдарм Київської Руси…
Якщо поталанить побувати на Зоровій Могилі Хортиці, там де музей просто неба Скіфський стан, і поспілкуватися із запорозьким краєзнавцем Володимиром Шовкуном, який там працює, – вітаю! Маєте чудову нагоду почути і про Тмутаракань також.
Зорова Могила – найвища точка острова. Тож, звідти видно все, навіть Тмутаракань.
Я не жартую.
Щоправда, після розмови з паном Шовкуном про Тмутаракань пройшло чимало часу. А мені ніяк з голови не йде ця його гіпотеза. Дивився в Інтернеті, в книжках, вимірював шлях на мапі. І ось зараз вагався – писати чи ні, тобто – чи готовий я це викласти. Стільки дат, подій… і плутанини.

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Бельмак-Могила, що потребує захисту від тамтешніх передекомунізаторів

На Запоріжжі селище Куйбишеве декомунізували на Бельмак, відповідно й район – Бельмацький. Стародавня, історична назва. Цей край з давніх-давен зберіг назву найвищого у Запорозьких степах пагорба – Бельмак-Могили, висота якої 324 метри над рівнем моря. Розташований пагорб у верхів’ях Бельманки, річки, що також має стародавню назву.