Перейти до основного вмісту

Чому на Хортиці не переховали Івана Сірка


На Хортиці навіть вирили яму для Івана Сірка. Втім, перенести його останки на острів не вдалось через забаганку сестри члена ЦК КПРС. Й це попри рішення українського уряду, на що дав добро перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест.

А почалося все це з Шарль де Голля. У 1966 році президент Франції спеціально прилетів в Україну, щоб побувати у Капулівці на могилі Національного Героя Франції Івана Сірка. Для поважного гостя могилу й довкола причепурили.
Уже після від’їзду Шарль де Голля чиновники вирішили рятувати Івана Сірка від щойно створеного Каховського водосховища. Води штучного моря підійшли впритул до його могили. Тож, постало питання про переховання.
Місце для нової могили визначили відразу – острів Хортиця. Адже, роком раніше, 18 вересня 1965 року, постановою Ради Міністрів України "Про увічнення пам’ятних місць, зв’язаних з історією запорозького козацтва" на острові Хортиці, що за цією ж постановою набув статусу Державного історико-культурного заповідника, передбачалось, зокрема, створення й пантеону козацьких ватажків. Сюди планували перенести останки Петра Калнишевського, Петра Дорошенка, Костя Гордієнка, Петра Сагайдачного, Йосипа Гладкого та інших. Щоправда, місця поховання більшості з них достеменно не відомі. Тож, для початку їх треба було ще віднайти. А це роботи непочатий край. А тут "підвернувся" Сірко, щоб започаткувати пантеон. На Хортиці вирили навіть яму. Чекали весни, коли розпогодиться. Запорізькі фахівці заповідника планували прах транспортувати у моноліті – з вирізаним ґрунтом, щоб не пошкодити домовину. Але їх випередили дніпропетровці.
Як-не-як, Капулівка – на території Дніпропетровської області, Нікопольський район. До того ж, директриса Дніпропетровського історичного музею – сестра члена ЦК КПРС та члена політбюро компартії України Олексія Ватченка. Вночі, з 23 на 24 листопада 1967 року, дніпропетровці могилу Івана Сірка розкопали екскаватором. Причому, копали під дощем, що лився безперестанку упереміш зі снігом.
Ківш зачепив домовину та навіть череп, стверджує запорізький краєзнавець Юрій Вілінов у книзі "На шляхах від порогів до синіх морів". Тут же він цитує публікацію Ярослава Фалька в газеті "Запорозька Січ" від 9 липня 1992 року, що кістки Сірка зібрали у торбу, а пошкоджений череп співробітниця музею огорнула хустинкою та поклала у сумочку.
Без голови рештки Івана Сірка дніпропетровці закопали на Бабиній могилі, що за два кілометри від Капулівки.
27 листопада 1967 року череп Сірка відправили до Москви, щоб провести наукові дослідження та відтворити скульптурний портрет у лабораторії професора Михайла Герасимова. Але професор не квапився. А за три роки помер. Портрет відтворювала антрополог Галина Лебединська, "улюблена учениця" Герасимова. (Бюст, що нині на могилі, створений за цим портретом Лебединської. Фактично, це образ монголоїда, ординця.)
Череп згодом повернули в Україну. Довгий час він зберігався в одному із сейфів Нікопольського райкому комуністичної партії. У могилу голову Сіркові повернули у 2000 році.
Про ці події у Facebook нагадав відділ археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Дмитра Івановича Яворницького. Опубліковані цікаві документи та світлини.



23 листопада 1967 року.


24 листопада 1967 року, село Капулівка, Людмила Крилова оглядає останки Івана Сірка.



План і розріз кургану над похованням І.Д.Сірка.








А.Сокульський та А.Завгородній у газеті "Січ" від 22 вересня 1992 року переповідають спогади мешканця Капулівки Івана Сокура, що у 1941 році, коли прийшли німці, то могилу Івана Сірка огородили чавунним парканом, насадили квітів та призначили сторожа, щоб той наглядав за надгробком, поливав квіти та відганяв худобу від огорожі…

За "Літописом" Самійла Величка, у 1680 році Івана Сірка "чесно поховано всім низовим Запорозьким військом у полі за Січчю… 2 серпня з превеликою гарматною й мушкетною стрільбою, з великим жалем всього низового війська… висипали над ним значну могилу і поставили на ній кам’яний хрест з належним написом його імені і справ".
Цей хрест, ймовірно, зруйнували вояки Петра Першого, коли нищили Чортомлинську Січ та розкопували козацькі могили. За переказами, козаки нібито передбачили це та, коли йшли "під хана", прах Івана Сірка забрали із собою. Потім перенесли та поховали біля Покровської церкви Нової Січі. Згодом повернули у Капулівку, на козацьке кладовище Чортомлинської Січі, але переховали поряд зі старою його могилою. Звідси, уже за совіцького режиму, планували перенести на Хортицю, але залили бетоном у кургані Бабиної могили.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Дмитро Вишневецький ніколи не був Байдою

Наразі не відомо, хто та за яких обставин назвав Дмитра Вишневецького Байдою. А також не нема жодних історичних підтверджень тому, що Байда – це конкретна особа. Ймовірно, Байда – фольклорний образ, нашкалт Мамая.

Хортиця. Новорічне

Нарешті я - на Хортиці. Майже чотири місяці не був тут…

Яфет "був парубок моторний..."

Наш прадавній пращур «був парубок моторний», хто б сумнівався. І мова, і чуби, як ми їх тепер називаємо, козацькі, і звичаї – все від нього… Ось, тільки хто він?
Поки що лише намагаюся з’ясувати.
Тому далі – дуже багато букв, аніяких висновків, лише припущення за цитатами з Біблії, Історії Геродота та різних міфів, які я скопіював з Вікіпедії та деяких інших джерел, тому не раджу цитувати. Але буду радий коментарям – доповненням, запереченням тощо.