Сакральна мережа українського степу


Кургани українського степу є символом волі, святинями, спаплюження яких впливає на долю країни та на її майбутнє.

Про унікальну мережу курганів українського степу, аналогу яким нема ніде у світі, йшлося на семінарі сакральної географії: "Запоріжжя, Україна, світ", що відбувся 17 грудня в Запорізькій обласній науковій універсальній бібліотеці.


На семінарі з доповіддю "Курганна мережа – багатоплановий феномен українського степу" виступив запорізький краєзнавець та письменник Юрій Вілінов. За його підрахунками, трохи менше п’яти тисяч років тому, одночасно, в Єгипті почали зводити піраміди, а в українських степах – кургани. Первісні кургани – це такі ж складні конструкції, як й їхні аналоги піраміди, складені з дерну, дерева, землі та каменю, а також за своїм призначенням - це поховання знатних осіб. Але українським курганам аналогів нема ніде у світі. Як зазначив доповідач, високі кургани розкидані по всьому Великому Степу від Монголії до Паннонії. Й не тільки у степах, кургани також зустрічаються у лісовій зоні багатьох країн Старого Світу і навіть у Північній Америці. Проте, тільки в українському степу ці тисячолітньої давнини пірамідальні насипи складають мережу, коли з вершини кожного кургану на горизонті обов’язково видно ще кілька. Загалом таких степових пірамід науковці налічують десятки тисяч, хоча деякі називають цифру – 150 тисяч. Зокрема, на території Запорізької області – понад шість тисяч. Два з яких - у межах міста Запоріжжя, на подвір’ях багатоповерхівок, що на вулицях Ладожській та Бородінській. Був ще один, третій, на виїзді з Бабурки на Нижню Хортицю, але його на початку нинішньої війни на сході, напередодні 9 травня, зрівняли з землею бульдозерами. " До сьогодні, на жаль, правоохоронці так й не знайшли винуватих ", - поскаржився Юрій Вілінов, ілюструючи нинішній стан справ з курганами. Втім, за його словами, не варто вважати, що кургани розорювалися лише за радянських часів, виправдовуючи знищення пам’яток нагальними потребами сільгоспвиробництва. Найспритнішими копачами курганів були сармати, які добре знали конструкцію скіфських поховань. "До речі, знамениту пектораль "зберіг" конюх. Сармати пограбували поховання скіфського царя, а довкола конюха не стали копати. Небіжчиків слуг скіфи золотом не прикрашали. Під конюхом, як відомо, пектораль знайшов Мозолевський", - пояснив Юрій Вілінов. За його словами, у сарматів діяли бригади з розкопок скіфських курганів. Пізніше, уже в інші часи-епохи, також орудували цілі артілі, що спеціалізувалися на пошуках скіфських скарбів, і так тривало аж до XX століття, поки цю функцію не перейняла на себе радянська влада, а тепер "чорні археологи".


Доповідач, так само, як й чимало інших істориків та краєзнавців, категорично проти будь-яких розкопувань курганів, що ще лишились недоторканими. З тих, що досліджені, вже давно все зрозуміло. Золота більше, аніж достатньо музеєфіковано та пограбовано. Приміром, для Тараса Шевченка кургани – це не просто могили, а символи волі, святині, спаплюження яких впливає на долю країни та на її майбутнє, тому й він порівнює Україну з "начетверо розкопаною, розритою могилою". "Саме зараз потрібна, якщо не державна, то громадська загальноукраїнська програма відновлення курганного ландшафту", - вважає Юрій Вілінов. Цю його думку підтримали всі учасники семінару та запропонували дослідникам розпочати облікову роботу, хоча б для початку на сторінці спільноти сакральної географії, що на "Фейсбуці".
На Depo.ua У Запоріжжі закликали розпочати ретельний облік курганів - сакральної мережі України

Коментарі