Хортиця. Здибав змійку

Це лише рано-вранці берега так чітко віддзеркалюються у Дніпрі, ніби вітають з початком нового дня.

Доброго ранку!
Понеділок і перший день серпня. Сонце швидко починає припікати, розігріває посохлі трави і повітря наповнюється теплими ароматами…
Й не помітив, як дійшов до своєї улюбленої старої верби.
Дніпро уже зацвів… Гарно, вода зранку чудова. Піднімаю голову, а з верби прямо над моєю головою звисає змійка – красуня з оранжевим черевом, і дивиться на мене, зазирає у очі. Поспілкувались… Обмінялись любезностями. А вона так і продовжила висіти надімною – сподобалось…
Уже коли уходив, думав, поповзе за мною. Ні, залишилася на своєму місці. Пообіцяв їй завтра прийти сюди знову…

Серпень – уже не літо. Ночі прохолодні, дні спекотні… Скоро осінь. Лише змійка мене зрозуміла.