Хортиця. Свято Перуна


Мав би бути “андріїв” дощ і сьогодні на Перуна ходьби блиснуло. Дощи оминають Запоріжжя…







Публікація на Depo.ua від 21 липня
Як на славетній Хортиці вшановували покровителя воїнів Перуна
Довкола вогнища чоловіки у вінках з дубового гілля танцювали аркан і закликали Перуна укріпити їх у боротьбі з ворожою ордою


Покровителя воїнів Перуна вшанувала за стародавнім звичаєм запорізька громада Руського православного кола на Хортиці проти ночі 20 липня, повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя.
На одному з найвищих пагорбів острова Брагарні довкола стародавнього святилища зібралось на свято Перуна десь з півсотні рідновірів та містян. Згідно з традиціями, дівчата сплели вінки з дубового гілля, щоб потім покласти їх на голови хлопцям, що символізує міцність, здоров’я та мужність воїнів.
Чоловіки ж, у свою чергу, підготували смолоскипи та розвели багаття. Вогонь на святі Перуна ототожнюється з його стрілами. За легендами, від полум’я Громовержця вся нечиста та ворожа сила перетворюється на звірів. До речі, у давнину навіть котів та собак у цей день до хати не пускали, щоб не навести грозу - гнів Перуна.
Під удари тулумбаса розпочав сакральне дійство Верховний Волхв Світовит Пашник, закликаючи Перуна укріпити наших воїнів у боротьбі з ворожою ордою.
“Перуне, батьку наш! Ми потребуємо твоєї сили і звитяги, мудрості та завзяття. Наповни душі наших воїнів хоробрістю і мужністю, світлом і правдою, щоб прибуло в роді нашому воїнів сильних, воїнів праведних. Будь з нами Перуне!” – лунало з вуст волхва.
“Ми відродимо могутність нашої держави! Перун нам допоможе своєю силою! Перемога буде за нами!”, - скандували чоловіки.
На завершення свята довкола вогнища чоловіки у вінках з дубового гілля станцювали аркан.



















Культ Перуна дуже давній. Вважають, що за князя Володимира певний час Перун був головним божеством Київської держави й символом державного єднання. Ідол Перуна стояв на одному із київських пагорбів, був він дерев'яний, мав залізні ноги, срібну голову та золоті вуса. За легендами, Перун, якого князь Володимир скинув з Київських гір, подолав Дніпрові пороги і навіки причаївся біля Хортиці. Як стверджував нині покійний запорізький краєзнавець Володимир Шовкун, це місце знаходиться неподалік від тої частини Дніпра з піщаною косою, яку називають Перунья рень. “Перун тут пірнув і не випірнув”, - стверджував він.
Перунью рень видно з Брагарні, де запорізькі рідновіри відзначали свято Перуна – і в цьому є певна знаменність.

Публікація від 19 липня на Depo.ua
Запоріжці святкуватимуть День Перуна там, де він пірнув і не випірнув
За легендами, ідол Перуна, скинутий князем Володимиром з Київських гір, подолав Дніпрові пороги і навіки причаївся біля Хортиці

Обряд вшанування Перуна, за давнім звичаєм, проти ночі 20 липня здійснять запорізькі рідновірівці, повідомляє кореспондент порталу Depo.Запоріжжя з посиланням на организаторів. Традиційно вшановуватимуть Громовержця на Брагарні – одному з найвищих пагорбів острова Хортиці, біля прадавнього святилища. Це неподалік від тої частини Дніпра з піщаною косою, яку називають Перунья рень.
За гіпотезою, яку свого часу висунув нині покійний запорізький краєзнавець Володимир Шовкун, Перун, якого князь Володимир скинув з Київських гір, подолав Дніпрові пороги і навіки причаївся біля Хортиці. Це місце, як стверджував Володимир Шовкун, саме і є Перунья рень.
Мовознавці тлумачать слово “рень” як “затока” від романського кореня. Утім, це не так. Слов’янською мовою слово “рень” означає “пристань”. Звідси, приміром, назва міста на Дунаї – Рені. Друге значення слова “рень” – піщана коса поперек течії річки. Таке тлумачення й наштовхнуло Володимира Шовкуна висунути свою власну гіпотезу, мовляв, Перунья рень – це “мілина” Перена, бо, як казав він: “Перун тут пірнув і не випірнув”.


А на запитання, чи зберігся ідол Перуна під водами Дніпра за ці кілька століть, Володимир Шовкун зазвичай казав: “Зважаючи, що він з дубу та був оздоблений золотом-сріблом, певно, так, зберігся”. За народними переказами, Перун десь застряг у підводній піщаній косі, причаївся і прийде час – випірне.
У свою чергу, ця гіпотеза вельмишановного запорізького краєзнавця додає особливого значення обрядові вшанування Перуна, яке в Запоріжжі з року врік здійснюють рідновірівці.
Відтворюючі стародавній звичай дівчата сплетуть біля вогнища дубові вінки та покладуть їх на голови чоловікам для міцності та здоров’я, щоб Перун, бог воїнства, дав їм сил на захист Батьківщини від ворожої навали.



"Мати Слава витає над полем,
У тім полі змаг тримають вої,
Бийте, бийте, не жалійте ворогів которних".

Коментарі