Надвечір’я всіх душ, навіть неприкаяних - їм освітлюють дорогу у вічній темряві Ліхтарики Джека…
В Україні неприкаяні душі задобрювали на Русальний тиждень, що по Трійці: дарували полотно мавкам, щоб ті цицьками не світили, а русалкам – житній хліб, щоб жито родило...
А ось, гарбузи…
Гарбуза дівка дарувала хлопцеві, якщо не хотіла бути йому за дружину. І без ніякого підсвічування. Навіщо псувати продукт? З гарбуза можна кашу зварити, або ж віддати скотині.
Неприкаяні душі краще не чіпати. Приміром, під Запоріжжям є Сухий яр, яка б злива не була, там жодного разу не крапнуло. За легендою, в тому яру блукає неприкаяна душа козака. Він трапив у полон і зрадив запорожців, а коли його визволили і дізналися про зраду, вигнали із Січі.
Козак опинився на кордоні між османцями та запорожцями – у Сухому яру. Зрадник не міг повернутися ні на Січ, ні до турків. Тож, у яру від спраги й сконав…
З того часу над яром дощ ніколи не йде, тому й називають Сухим.
А неприкаяну душу козака стараються не тривожити. Щоправда, на початку дев’яностих років минулого століття по яру бігали московські попи, свяченою водою поливали… Втім, марно. Яр, як був, так й досі залишається сухим…
Немає коментарів:
Дописати коментар