Дубовий гай

Двохсот та майже трьохсотрічні дуби, посаджені козаками на пам’ять про зруйновану Запорозьку Січ…
Тепер це міський парк, так і називається – Дубовий гай.

У шістдесятих роках минулого століття тут, вздовж річки Оріховки, налічували понад сотню дубів, вік яких становив 250-270 років. На сьогодні залишилося кілька десятків...
За дослідженнями запорізького краєзнавця Анатолія Сокура, дуби посадили: або у 1734 році, коли запорозькі козаки вийшли «з-під хана», або ж, що більш ймовірно, у 1829 році, коли повернулися «з-за Дунаю» на чолі з отаманом Йосипом Гладким…

Обіч козацького дубового гаю ріс Дуб Махна. Так його називали містяни.
Дуб був дуже великий і старезний, і з нього стирчали різні залізяки. Казали, що це над ним так махновці познущалися, тому й назвали Дубом Махна.
Щоб врятувати артефакт, ще за Сталінських часів, краєзнавці прикріпили на нього табличку: «Исторический дуб. Под этим дубом летом 1921 года собирался Александровский исполнительньій комитет».
А коли комуністи з’ясували, що це неправда, викорчували дуб з корінням. Це у 1977 році. А яму залили бетоном.

На світлині: праворуч кількасот річні козацькі дуби, а ліворуч, де стрілочка, якраз й ріс Дуб Махна.
Я ще з дитинства пам’ятаю бетонний п’ятачок… Тоді вперше й почув про Дуб Махна, і що махновці з нього строчили з кулемету по москалям…
Тепер навіть від бетону не лишилося й сліду.
А далі про цей віковічний та історичний Дубовий гай мовою світлин…

На жаль, джерела не знайшов, щоб підтвердити, але ще в дитинстві мені розповідали, що козаки, коли повернулися з неволі на Запорожжя і побачили зруйновану Січ, перед тим, як назавжди покинути Батьківщину, саджали молоді дубочки зі сльозами на очах…
Я тоді, хлопчиком, не зміг збагнути, як це – козаки і плачуть… Тепер розумію.
Козацькі дуби відживають свій вік, руйнуються… Відходять у небуття.

Річка Оріхівка, а там, на тому березі, за вербами, руді козацькі дуби…