Перейти до основного вмісту

Цибулячий пиріг


Як не крути, а 29 червня – Петра й Павла…
Не нервуйте, 12 липня також приймаю вітання і подарунки.
Вирішив на завтра спекти цибулячий пиріг. Він дуже добре йде під горілочку. Ну, звісно ж, не завадять сальце та малосольні огірочки.

Останній раз такий пиріг пік років двадцять тому, тобто ще до прийняття Конституції… Не знаю, можливо, в тому, що ось, знову відважився, є щось знакове – позитивне – в масштабах держави.
А в масштабах пирога – все просто.


Начинка. На не промащеній олією сковорідці тушкуємо цибулю. Щоб «вбити» запах, можна покришену цибулю потримати у гарячій воді, але я цього не робив, бо цибулячий пиріг має пахнути цибулею.
Далі – тремо два плавлених сирка, плюс, два яєчка.
Додаємо відтушовану і охолоджену цибулю, і перемішуємо, а потім драємо сковорідку – під пиріг.
Тісто. Борошно розтираємо з 50 грамами маргарину, додаємо сметану, змішуємо. Розділяємо на дві частини. Робимо нижній лепеник і кладемо на сковорідку, перед цим змащену або маргарином, або соняшниковою олією.
Зверху насипаємо начинку і покриваємо другим лепеником, і в духовку.
Готовність я по запаху визначаю. Цей у мене пікся десь близько п’ятдесяти хвилин.
Перед вживанням охолоджуємо. Мій на завтра, так що ще встигне.
Щоправда, щоб сфотографувати, відрізав шматок, і покуштував – нормально, пиріг вдався. Залишилося дочекатися завтра.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.