Правий сектор... і донецьк на всю голову

Біженець. Ніби нормальна людина, проукраїнських поглядів, до церкви (немосковської) ходить… Знаю ще з літа, коли він з родиною втік з Донецька до Запоріжжя. Будь-яких розмов з ним уникав, ще на самому початку поспівчував, ото і все. Хоча, він дуже хотів зі мною поговорити. Я це бачив, і вперто оминав. А сьогодні попався…

Разом йшли на зупинку, а дорогою… Коротше, чоловік певно вважав, що мені можна довіритися, тож, щоб ніхто не чув, намагався з’ясувати для себе: чому Донецьк захопили російські окупанти, а Запоріжжя ні.
Запитання мене дещо спантеличило. Втім, у відповідь став йому докладно розповідати про наш запорізький ЄвроМайдан, з чого все починалося – під ялинками біля головпоштамту, а далі було і страшно, і романтично, про 26 січня, коли міліціонери доганяли майданівців і добивали, а таксисти отримували від мєнтів по тисячі гривень за штуку зданого активіста…
— Це коли тістом обмазали? – уточнює мій співбесідник.
— Ні, – кажу, – сепаратисти в тісті були на Вербну неділю. А після 26 січня у нас була ще площа Поляка…
— А хто яйця кидав? Правий сектор? – запитує.
— Ніякого Правого сектора, – знову-таки пояснюю. – Яйця я також кидав. А ще пакети з борошном…
— А організував це все Правий сектор?
Я терпляче продовжив пояснювати, що ніякого Правого сектора… Ніхто нікого ні до чого не змушував. Люди добровільно, на скільки могли собі дозволити по своїм статкам, купували в магазинах продукти і кидали в сепаратистів… Ніхто цього не планував, бо зранку були в церкві, посвятили вербу, готувалися до паски… Мені зокрема друзі по телефону повідомили, що біля міськради зібралися сепаратисти, тож відразу з церкви й гайнув туди на підтримку…
Від мого співбесідника здихався на зупинці. Слова не давав сказати – все Правий сектор, Правий сектор…
Це ж наскільки Москва прокомпостувала йому мізки?! Жах!
Виходить, він тут, у Запоріжжі, квартирує і постійно озирається, побоюючись Правого сектора, «бандерівців» і «фашистів» з «київською хунтою»? Майже півроку видивлявся, так і не побачив.
…Перед тим, як розпрощатися, своєму донецькому співбесіднику встиг розповісти про пожежі на Хортиці, зі своїх спостережень. Коли влітку від спеки або недопалка займається суха трава і вигорає все вщент, то ящірки і вужі, змії, птахи – жоден з них не покидає свою землю. Здавалося б, поряд – зелені поля, переповзи або перелети туди, аж ні – вони засмальцьовані, в сажі – тримаються свого краю.

Коментарі