Перейти до основного вмісту

Хортиця... Перед дощем


«Їхав козак на війноньку…» На схід. А журавлі відлітають на південь, у теплі краї…



























Протовче. Окрім всього, тут можна побачити і «трофей» часів Другої світової війни…


Зорова Могила. Чаша Аріана – музейники її чомусь називають казаном…
Кому казан, а нашим давнім пращурам – свята чаша, символ єднання і об’єднання. Чаша друг.







Синоптики лякали штормом, дощем. Але ми встигли побувати і в плавнях, і на Зоровій Могилі. Навіть визирало сонечко…
Дякую отцю Андрію Бухваку, що зголосився на моє запрошення – на його авто «перенестися у часі» у далеке історичне минуле нашого краю. Ми багато про що говорили. Хоча, більше я теревенив – ну, це й зрозуміло… Не оминули й тему війни – з тутешнім охоронцем, паном Віктором. Лише плавнева тиша й дозволила на якусь мить забути, що менш, ніж за сотню кілометрів звідси… козак на війноньці.
Ні, ну що ми за народ такий? У гімні співаємо «вороженьки», а про козака, що він їхав «на війноньку».


А оцей зелений «фрукт», що на фото, не відразу вгадав. Такими «грушами» береги озер буквально всіяні. Панотець обізвав їх «зеленими чоловічками». Розколупував, з’ясовував чи їстівне. Три «груші» я взяв із собою, щоб показати знатокам… І вже по дорозі додому збагнув, це ж… Навмисне не називаю, сподіваюся відповіді побачити у коментарях.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

…відпустка

Я у відпустці. Просився на 24 дні, але… буде менше. Вчора відсипався, а сьогодні рванув на Хортицю.

Савур Могила

Савур Могила, що поблизу Сніжного на Донеччині, де зараз тривають запеклі бої з російськими загарбниками, набула слави, завдяки совіцьким історикам та їхнім дописам про Міус-фронт за часів Другої світової війни. На горі споруджений і відповідний монумент.
За довідниками, складається враження, що іншої Савур Могили нема і не було, тільки совіцька.
Але ж, можна сказати, майже поряд, на території сусідньої Запорізької області, розташовані ще дві Савур Могили – біля села Новопрокопівка, що в Токмакському районі, та в селищі Григорівка, що під Запоріжжям.

Радість, гарна іскро Божа!

Радість, гарна іскро Божа!
Несказанно любо нам
Увійти, царице гожа,
В твій пресвітлий дивний храм.
Все, що строго ділить мода
В’яжеш ти одним вузлом,
Розцвітає братня згода
Під благим твоїм крилом.

Кого доля ощастила
Тим що другові він друг,
Кого любить лада мила, –
Йди до нас в веселий круг.
Йдіть усі, хто зве своєю
В світі душу хоч одну!
Хто ж весь вік черствів душею –
Йди у іншу сторону.

Радість – всесвіту пружина,
Радість – творчості душа,
Дивна космосу машина
Нею живиться й руша.
Радість квіти розвиває
І розгін дає сонцям,
Їх в простори пориває
Невідомі мудрецям.