Позавчора в яру, що неподалік Висячого болота, йду й чую, ніби табун коней несеться… Сам собі міркую: о, чудово, це Кінний театр буде у Старому Дніпрі коней викупувати. Зазвичай, саме тут їх й купають. Раніше не раз бачив цю красу. Достаю фотоапарат, озираюся… А це зайці. Стрибають, як кенгуру… Десь з десяток. Пронеслися, як буря – сфотографувати не встиг.
Сьогодні там же, дивлюся – від Висячого болота по стежці мені на зустріч ніби цуценя мчиться. Дивне якесь, ухасте. Метри за два – різко гальмує. Очі вилупило, розглядає мене, мовляв, що за перепона, і хутко назад… Зайченя.
Вони певно облюбували цей яр. Тут навіть запах заячий…
А взагалі Хортиця зараз пахне трояндами – цвіте шипшина. В перемішку з пахощами різнотрав’я… Тихо. Дуже красиво.
Ось таким тихим у мене сьогодні був день тиші… Дуже прикро за Донецьку та Луганську області. Замість того, щоб захищати свій край, вони… Як кажуть жиди, просто так чиряк на сраці не вскоче. Отже, у донецьких і луганських у всіх сраки у чиряках. Вимагають «второй язьік», бо відокремляться…
Цікаво, куди ви його чіпляти будете? Невже на сраки, щоб облизувати свої чиряки?..
Немає коментарів:
Дописати коментар