Хортиця. Острів молодості нашої


Фотографувати «індустріальний пейзаж» Іра не хотіла, налаштовувала об’єктив свого фотоапарата так, щоб уникнути дроту, який ніби павутиння висить над Хортицею. Я ж зняв, як є. Хочемо ми того чи ні, але ці свідки «ленінської електорофікації та індустріалізації» – також є історія, – трагічна історія нашого народу… Але не будемо про сумне.
Сьогодні ми разом з Ірою нарешті вибралися на Хортицю.

За кожним разом, коли Іра приїжджала в Україну, планували, але бракувало часу. І ось…
Обійшли урочище Чорної скелі, позгадували, як у дитинстві гасали тут, зі скель пірнали у Дніпро, рибалили тощо. Зустріли Верховного Волхва Хортиці – Світовита Пашника, трохи поспілкувалися і сфотографувалися на згадку. Посиділи у ресторанчику…
Ірина Скарборо – мій друг і колега, ми разом працювали. У газеті «Запорозька Січ» наші столи стояли поруч… Понад десять років тому Іра емігрувала до США, про що можна почитати на її сайті:
http://www.ruswifeusa.com/


А ось тут, під скелею – Зміїна печера – помешкання тої самої Діви Єхидни, матері Скіфа… Нашої праматері.
А на верхньому фото – стовп, такі ставили на межі Скіфії з роксолянами...
Іра у мене запитала:
- Як гадаєш, хто був ініціатором: скіфи чи роксоляни?
- Переконаний, що жінки, тільки вони могли додуматися до такого.


Півники доцвітають… Але все одно дуже красиво.


Я, Ірина Скарборо і Світовит Пашник – Верховний Волхв (сайт: http://www.svit.in.ua).


А це уже традиція – кава у зернах із самої Гамерики.

Коментарі