Нарешті вибрався на Хортицю. Більше місяця не був…
Тут так тихо… І хмарно.
А чебрець після дощів і приморозків – міцний та пахучий. Від ароматів різнотрав’я аж у голові паморочиться…
На Савутиній скелі заєць вискочив і мені попід ноги. Я й не відразу збагнув, що за звір… Уже, коли він шурхнув у чагарник, побачив його сіренький кожушок…
Сфотографувати не встиг.
Взагалі, дуже гарно. А разом з тим і сумно – що швидко промайнуло літо. Ніби ж тільки вчора був травень – і ось вже осінь…
Савутина скеля… Колись тут жив у печері Савута – козак-характерник… А тепер – електрифікація…
Брама – вхід на Брагарню.
Святилище на Брагарні – історики кажуть, третє-друге тисячоліття до нашої ери, а насправді набагато давніше, з трипільських часів…
Це й нижче – святилища п’ятого тисячоліття до нашої ери.
Курган – третє тисячоліття до нашої ери.
Гармата на «старшого брата»…
Немає коментарів:
Дописати коментар